📚 «Родаки» Дмитра Кешелі давно стали народним бестселером. Химерністю і притчевістю цей роман нагадав мені «Ирій» Володимира Дрозда, атмосферністю – «Зачаровану Десну» Олександра Довженка.Халамидник-збитошник Митрик згадує власне дитинство і своїх родаків, себто родичів – задерикувату бабу Фіскарошку, яка горою стоїть за своїх, флегматичного діда Соломона, заклопотаного ненька (татуся), мамку Анцю, котра малює музику й говорить із небесами. Типажем Митрик нагадує Швейка – прихований бунтар, його вважають телепнем, та саме він є найадекватнішим у цій круговерті.Через призму Митрикових спогадів бачимо колоритних селян Закарпаття в першій половині ХХ століття, яких не здатна зламати жодна влада. Тут багато соковитого гумору, філософських міркувань, містики, фаталізму, біблійної символіки, гострої антирадянської сатири, закарпатської екзотики й цілком зрозумілої місцевої говірки.🍎 На сторінках «Родаків» яблука сміються дівочими щоками, очі співають солов'ями, а смерть коханої пахне перезрілими абрикосами.