Завершити серію дописів за спогадами Юрія Смолича про український літературний побут 1920-1930-их хочу згадкою про унікального письменника Леоніда Малошийченка, який друкувався під псевдонімом Чернов.Дотепний, іронічний витівник, шалений мрійник, життєлюб, фантазер, задирака і штукар. Смолич пише про нього в «Розповідях про неспокій»: «був Льонька вічно в когось закоханий, в коханні невгамовний та навіжений і взагалі – жив в атмосфері закоханості. Очевидно, саме через таку схильність Леоніда закохуватися та створювати атмосферу закохуваності серед інших, а ще через його веселу, життєрадісну, напрочуд оптимістичну вдачу, – так легко й гаряче закохувалися і в нього жінки».Листів до коханих жінок Чернов написав більше, ніж літературних опусів у всіх жанрах. Він продав улюбленого мотоцикла і вирушив у навколосвітню подорож джунґлями Індії та островами Індонезії. Там захворів на туберкульоз, від якого помер у 34 роки...📌 «Чудаки прикрашають світ» – найповніше зібрання прози Чернова в серії «Наші 20-ті».