Книга про дивовижні пригоди Сімпліція змусила мене реготати до кольок у животі, співчувати головному герою, хоча часто він мене відверто бісив, а найчастіше – міркувати про мінливість та минущість життя людського.

Тут майже 600 сторінок насиченого тексту з обмаллю абзаців, але жодного разу книга не здалася мені розтягнутою. Респект перекладачу Володимиру Кам'янцю, який українською максимально наблизив до сучасних читачів атмосферу цієї барокової цеглини (роман про Сімпліція написаний у XVII столітті) і зберіг пишномовність бароко.

Під обкладинкою багатошарового «Сімпліція Сімліцисімуса» багато захопливих крутійських авантюр, душевних порухів, дотепних історій у стилі шванку, є також вставна новела а-ля притча про марнотратника і скупердяя.

Автор часто згадує всіляких античних і середньовічних персоналій, міфічних істот, тож книга всіяна безліччю приміток із поясненнями, хто є хто. Дуже добре, що примітки ці наводяться одразу на сторінках, а не окремо наприкінці книжки – як на мене, так значно зручніше.