З Наталею Лівицькою-Холодною Олена Теліга заприязнилася після переїзду до Варшави. В листах Теліга називає подругу «золотко моє хороше», «милий мій Натусь». Олена дуже цінувала цю дружбу й завжди ділилася найпотаємнішим.Вона наголошувала: «Це ж для мене незнана розкіш – ділитися з кимось, а головне з жінкою, всім. І я відчуваю, що тобі можу написати і про якесь своє захоплення, і про свої думки, і про те, що у мене подралися черевики чи болів животик... Це так гарно не ховати нічого в своїй душі».Пишучи Лівицькій-Холодній, Теліга розмірковує про людські взаємини, зокрема між чоловіками і жінками, про творчість, про колег по перу, описує свій одноманітний побут у глухому польському селі, де жила з чоловіком Михайлом Телігою, який там працював землеміром.За будь-яких обставин Олена не втрачала оптимізму, почуття гумору, максималізму й завжди приділяла увагу самовдосконаленню: «Записалася я в бібліотеці на дві книжки, але бібліотекар зауважив мою ненажерливість і почав передавати три».Далі буде...