Розповім про ще одну прочитану книгу. Ця збірка новел «Тут місце не для жінки» класика австралійської літератури Генрі Лоусона вийшла 1970-го року в чудовій серії «Зарубіжна новела».Герої Лоусона – люди натовпу, знедолені, часто самотні й кинуті напризволяще бурлаки-шукайбіда, які переживають біди та втрати і носять у клумаках усі свої коштовності. З його зворушливих, а іноді й дотепних, сповнених співчуття історій зіткана панорама життя Австралії кінця ХІХ століття.«Я там народився. Саме через те я й маю злість на ту кляту країну. (...) То, брате, така країна, що тільки-но до неї потрапиш – ту ж мить кортить накивати п'ятами», – зізнається в любові до Австралії герой однієї з новел.Майстерний оповідач Лоусон розповідає життєві історії й раптово їх обриває, залишаючи читача наодинці зі спровокованими емоціями. Дуже сподобався український переклад цих новел: «прикволів» замість «занедужав», не ліг, а поклався спати. А ще запала в душу метафора «зі скляним богом цілуватися» – себто випивати міцненьке 🥃