Ця книга з безліччю старих світлин перенесла мене до Львова періоду Другої світової війни. В ній польська історикиня з українським корінням Оля Гнатюк на основі спогадів, щоденників, листів, протоколів допитів досліджує досвід виживання і взаємин тогочасної української, польської, єврейської інтеліґенції (лікарів, науковців, художників, літераторів) за тоталітарних совєтського і гітлерівського режимів у Львові.То були роки масових етнічних чисток, арештів, погромів, розстрілів і переселень. Хтось віддано співпрацював з окупаційною владою, як от письменники Олександр Корнійчук і Ванда Василевська, що стали подружжям («Корнійчук і Ванда, не сім'я, а банда»), а хтось, ризикуючи життям і місцем під сонцем, рятував від знищення євреїв.Тут, зокрема, описано, як совєти анексували західну Україну під вивіскою «визволення» від панів і фашистів, як окупанти намагалися приборкати інтеліґенцію і як населення реагувало на новий політичний лад.Єдине, що дещо ускладнювало читання, – величезна кількість імен і прізвищ.