Повідомлення telegram каналу - @osvitnia_kryivka

Карпенко-Карому було 39, Софії Дитківській – 23. Вони познайомилися у жовтні 1883 року, ще не знаючи, що з того буде. Тоді нова театральна трупа, створена Старицьким та Лисенком й доповнена великим хором, у якому співала Софія, гастролювала у Єлисаветграді. Там до неї приєднався місцевий драматург Іван Тобілевич, що узяв собі сценічний псевдонім Карпенко-Карий.
Нещодавно він став вдівцем з чотирма малими дітьми на руках й водночас втратив посаду столоначальника Єлисаветградського повітового поліцейського управління через «неблагонадійність».
«Сірі, розумні очі вміли дуже уважно й привітно дивитись на того, з ким Іван розмовляв. Густе, русяве волосся було зачесане на боковий проділ. На скронях уже почала пробиватися сивина і такі ж сиві ниточки виблискували у його зачісці. Він виглядав трохи втомленим і зажуреним… Йому, певно, все ще чуються погребні дзвони, думала я, поглядаючи на його самотню постать», – так описує Софія свої перші враження.
Спілкуючись, вони ставали все цікавішими одне для одного. Тобілевич любив поговорити з хористкою, і все більше їй подобався: зароблені гроші не тринькав, сам зводив нову простору хату для родини, піклувався про дітей. Отак вона й закохалася.
Але… Тобілевич поховав дружину й не збирався більше під вінець. Знаки уваги Софії він ігнорував.
А коли вона підійшла до нього й несподівано (може, й для себе) освідчилася в коханні, глянув і сказав: «Ти молода, тобі треба йти у життя, я ж своє життя вже віджив». Тож Софія отримала відмову. Однак не здалася… І завдяки своїй наполегливості, своїм почуттям таки стала дружиною корифея.
15 вересня 1907 року його не стало. А могло не стати значно раніше – якби не вірна Софія, його друга дружина, друге дихання його життя.
Її історію, історію їхніх стосунків читайте у нашій статті за посиланням:
https://ukrainky.com.ua/beregynya-z-harakterom-sofiya-tobilevych/
На фото: Софія за кілька років до того, як стати Тобілевич.