Повідомлення telegram каналу - @osvitnia_kryivka

«Не помилимося, коли ствердимо, що саме Євгенові Гребінці судилося відіграти почесну роль баби-повитухи великої української літератури». (Омелян Пріцак).
2 лютого 1812 року в родинному маєтку Убєжище (тепер – село Мар’янівка) на Полтавщині народився Євген Гребінка – поет, прозаїк, видавець та один із «винуватців» викупу Тараса Шевченка з кріпацтва.
Його неня із козацького роду Чайковських. Хрещеним батьком Євгена став батьків побратим Василь Маркович. Від мами Надії та столітнього діда-баштанника чув Євген, про своїх пращурів, які «жили і вмирали на конях», та і татко – гусарський штаб-ротмістр, воював із турками, з французами. У Ніжинському ліцеї вчився Євген разом із Миколою Гоголем, Нестором Кукольником, Аполлоном Мокрицьким; вони захоплювалися історією, літературою. Саме тоді Євген переклав Пушкінську «Полтаву» українською. Коли випускники розлучалися, друг Гребінки Олександр Афанасьєв-Чужбинський подарував йому пісню «Скажи мені правду, мій милий козаче».
Поет, художник мріяв про карєру військового, але зняв із себе офіцерські погони, щоб не йти придушувати польське повстання.
Так молодий відставник опинився в Петербурзі, де викладав літературу у військових школах. «Думал я дорогою: що я там робитиму між москалями? А вышло противное: Петербург есть колония образованных малороссиян». Веселий, дотепний і доброзичливий Гребінка став хазяїном найпрестижнішого літературного салону російської столиці. Його вечори відвідували Алябєв, Володимир Даль, Іван Тургенєв. Панаєв писав: «Гребинка слыл самым гостеприимным из литераторов того времени». Євген Павлович збирав коло себе українські таланти. В той час Сошенко познайомив Гребінку з Тарасом Шевченком. Саме в бібліотеці Гребінки Шевченко мав «університети» з історії України. Гребінка познайомив Шевченка зі своїм «однокашником» українським поміщиком Мартосом, якому забаглося мати свій акварельний портрет. А під час сеансів Мартос побачив рукопис поезій молодого художника й оплатив у 1840 році видання «Кобзаря» Шевченка. А з цензурним комітетом про дозвіл домовився Гребінка та власноруч подав рукопис Т. Шевченка.
У Петербурзі Гребінка видавав альманах «Ластівка», в якому були твори українською, в тому числі твори Шевченка «Причинна», «Думка», «На вічну пам’ять Котляревському» і розділ із поеми «Гайдамаки».
Гребінка – автор 46 романів, поезій, романсу «Очі чорние».
У 1843 році у Зеленій Рудці Євген Гребінка закохався у Машеньку Растенберг і попросив у Василя Растенберга руки його онуки, але отримав відкоша. Ну, не зовсім відмову, а згоду тільки через рік. Машенька ж присяглася, що вона чекатиме. Яків де Бальмен, Тарас Шевченко та Євген Гребінка поверталися до Петербурга через Київ. Зупинилися на ніч в «Зеленому готелі» на вулиці Московській. Зайшли в ресторан і при побратимах Гребінка написав свої безсмертні «Очі чорні». Він сам їх тут і заспівав, під музику вальсу Флоріана Германа, мелодію якої награвав на гітарі Яків. Тарас навіть просльозився від тієї пісні. Так у Києві народився «старовинний російський циганський романс», написаний козацьким нащадком на музику уродженця Німеччини в обробці С. Герделя.
17 січня 1843 року вірш «Черные очи» було опубліковано в «Літературній газеті».
30 червня 1844 Євген і Маша повінчалися. Цю пару добирали на небесах! Згодом Гребінка запросив Плетньова стати хрещеним батьком донечки Надії.
17 травня 1847 Євген Гребінка особисто відкрив у маєтку дружини приходське училище для селянських дітей (на відкриття він витратив гонорари від публікацій).
У 1841 він заразився туберкульозом і в сирому петербурзькому кліматі постійно хворів. У кінці листопада трапилася неприємність з викладачем кадетського корпусу Кореневим. Гребінка помчав до начальства виручати знайомого. На жаль, начальство було непохитним. Ображений і замерзлий при переїзді у відкритій колясці через Неву, Євгеній Павлович звалився в пропасниці і вже не встав. З (15) грудня 36-річний поет помер. Він просив поховати себе на Україні, як писав колись у пісні «Козак на чужині».
@ГАННА ЧЕРКАСЬКА