Позиція профспілок полягає в тому, що найбільша загроза — розрив між фінансовими обіцянками та реальними змінами у трудових відносинах. Сценарій виглядає так:1. Ухвалюються норми про збільшення навантаження та робочого часу.2. Запроваджуються строкові договори, що зменшують гарантії педагогів.3. Масово укладаються річні контракти.4. Після цього уряд заявляє, що фінансування «трьох мінімалок» немає — як це вже відбувалося у минулі роки. У такому випадку педагоги отримують погіршені умови праці без відповідного зростання оплати. ВисновкиСитуація навколо «трьох мінімалок» — це не лише питання про зарплату. Йдеться про системну трансформацію трудових відносин у сфері освіти. Зміна умов праці, перехід на строкові контракти та збільшення робочого часу можуть бути ухвалені значно швидше й легше, ніж забезпечення їх фінансового наповнення. Відсутність проєктів нормативних актів, незрозумілі джерела фінансування, суперечності між Комітетом і Урядом, а також попередній досвід нереалізованих норм ставлять під сумнів реалістичність обіцянок. Тому ключове питання сьогодні:чи не стане обіцянка “трьох мінімалок” інструментом для запровадження жорсткіших, менш стабільних і менш захищених умов праці для всіх педагогів?