Святвечір приходить тихо. Без поспіху, без зайвих слів. У домівках поволі стихає денна метушня, запалюється свічка, накривається стіл і уся родина збирається разом у теплому сімейному колі.Цього вечора час ніби зупиняється. Перша зірка на небі, аромат куті, що пахне медом і маком, голоси рідних людей — усе це творить ту особливу магію, яку неможливо пояснити словами. Це відчуття дому. Відчуття того, що ти — не один.Але на лінії фронту, під тим самим зоряним небом, наші Захисники та Захисниці несуть свою варту. Вони бачать ту саму першу зірку, але святковий стіл для них — мрія, яка зігріває в найхолодніші ночі. Вони не можуть обійняти маму, не чують дитячого сміху, не відчувають того тепла, яке ми маємо завдяки їм.Їхня жертва — це не лише відвага у бою. Це також пропущені свята та незайняті місця за родинним столом. Це сотні днів без звичних обіймів, без можливості просто побути вдома.Тому сьогодні, запалюючи свічку, будь ласка, згадайте кожного та кожну. Не як далеких героїв із новин, а як живих людей — чиїхось синів і дочок, батьків, коханих, друзів. Людей, які заслуговують на те, щоб зустрічати кожне свято зі своїми родинами.Бережіть те, що маєте. Цінуйте кожну мить. І оберігайте всім серцем надію, що прийде той день, коли всі наші воїни повернуться додому. Коли ми знову будемо святкувати разом, у повній родині, у мирній Україні, у рідному Херсоні.А поки що — тримаймо світло у думках та у серцях. Бо наше світло сильніше за будь-яку темряву.З Різдвом Христовим!▶️ Сайт▶️Facebook▶️Telegram