osint.air monitor

Шановне населення цього каналу.Пишу це без пафосу і без гри на емоціях. Просто як є.Приходять холоди. Ті самі, які не видно в новинах, але які ти відчуваєш кістками, коли стоїш, чекаєш, працюєш і не маєш права зупинитись. Холод він не про погоду. Він про виснаження.Я дуже рідко прошу збори для себе. Завжди тягну до останнього. І цього разу теж несу більшу частину сам. Але зараз мені потрібна ваша тиха, людська підтримка.Потрібно зібрати 10 000 грн лише частину на поновлення теплого екіпірування для пана шефа. Решту я закрию власними силами. Я не перекладаю відповідальність. Я просто прошу не бути в цьому одному.Тепле екіпірування це не про комфорт.Це про те, щоб: не трусилися руки,не втрачалася концентрація,не ламалося здоров’я,і щоб можна було далі робити свою роботу мовчки, без скарг.Якщо відгукнеться підтримайте.Якщо ні просто не проходьте повз і збережіть людяність.Навіть маленький донат це не “дрібниця”.Це чиясь тепла ніч.Чиясь збережена сила.Дякую кожному, хто поруч серцем.Ви причина, чому ми не здаємось.🎯 Ціль: 10 000 ₴🔗Посилання на банкуhttps://send.monobank.ua/jar/2Ki6z71xy8💳Номер картки банки4874 1000 2409 0501

ПІДСУМКИ РОКУ І З НАСТУПАЮЧИМЦей рік був пиздець.Без прикрас. Без казок.Рік коли ми жили на межі. На межі страху, на межі втоми, на межі того що людина може витримати.Масовані удари. Комбіновані атаки. Безсонні ночі. Тривоги, які в’їдаються у тіло.Небо, яке перестало бути просто небом.Ці підераси хотіли зламати страхом.Вони намагались завоювати людей, серця, душі.Вони били по матерях, щоб ті боялись за дітей.По старших, щоб втратили віру.По військових, щоб виснажити.По медиках, щоб не лишилось сил рятувати.Вони хотіли страху. А зібрали спільноту.Спільноту людей різних професій і доль.Військові і ветерани.Медики і рятувальники.Вчителі, інженери, айтішники, водії.Волонтери, студенти, пенсіонери.Люди з міст і маленьких сіл.Різні. Але живі. Незламані.Я дуже радий, що міг зробити кістяк цього каналу таким, яким він є.Звісно не сам. Але разом ми зробили це місце, де можна тримати голову холодною і серце теплим.Де люди знаходять підтримку навіть у найважчі моменти.Де правду не ховають, а подають так, щоб можна було вижити.Був момент, коли я реально був на межі.На межі закрити все і піти.Втома, відповідальність, тиск.І якби не Шефиня, цього каналу могло б уже не бути.Вона витягнула мене тоді, коли я вже не витягував. Тихо. Спокійно. По-справжньому.Вона серце цієї спільноти. Вона тримає канал живим і людей тут живими.Адміни. Ви окрема сила.Без сну, без показухи, без подяк.Ви тримаєте цей простір чистим, спокійним і справжнім.Дякую вам за витримку, холодну голову і людяність.Розкажу одну історію.Після дуже важкої ночі прийшло повідомлення.Людина прочитала тут повідомлення, розбудила батька, встигли спуститись у підвал. Через кілька хвилин вибухи були поруч.Повідомлення закінчилось просто: Ми живі.Оце і є сенс всього. Не цифри, не охоплення, а оте коротке ми живі.Сьогодні, у новорічну ніч, будьте уважні.Ніч святкова, але навіть у свято треба тримати голову холодною.Не панікуйте. Просто будьте готові і поруч.А тепер головне.З наступаючим Новим роком вас усіх.Бажаю, щоб у 2026 було більше тиші, яка не лякає.Більше ранків без тривог.Більше сну і життя, а не просто виживання.Щоб поруч були свої. Ті, з ким можна мовчати, з ким можна бути справжнім.Щоб серце трохи зажило.Щоб плани були далі ніж на ніч.Щоб ми дожили до дня, коли цей канал стане просто спогадом.Ви всі ахуєнні вже тим, що вистояли.Тим, що живі.Тим, що не зламались.І тим, що залишились людьми.Бережіть себе цієї ночі.Тримайтесь. Живіть. І пам’ятайте нас не зламати.Ми разом. І ми ще своє скажемо.З повагою і теплом.Шеф та Шефиня 🫡

🕯 Олексій «Рекрут» Чубашев — не просто герой, а легенда, яка живе в наших серцях.10 червня 2022 року він віддав останню краплю крові за те, щоб ми з вами зараз жили вільно. На фронті під Сєвєродонецьком, де кожен день — це пекло, він стояв до кінця, бо так роблять справжні воїни.«Рекрут» — це не просто прізвисько, це бренд честі і відданості. Він не просто показував війну на камеру — він сам став її частиною, взяв зброю і пішов бити ворога. Як командир Інтернаціонального легіону, він захищав нашу землю, нашу свободу, нашу Україну.Він був шефом не тільки в ефірі «Армія FM» і «Військовому ТБ», а й у житті — жорсткий, чесний, без компромісів. Він не боявся правди, не боявся смерті, не боявся бути собою.Але найдужче болить те, що він залишив на землі дружину Юлію, доньку Даніелу і маленького Теодора — сина, якого бачив лише один раз. Уявіть це — син, який ростиме без тата, а ми всі повинні пам’ятати, за що він загинув.Це не просто втрата — це рана, яка кровить у кожному серці, що б’ється за Україну.«Рекрут» — це символ того, що наш дух незламний. Він вчив нас, що навіть коли найтемніша ніч, ми маємо триматися, підніматися і бити ворога до останнього.Вічна пам’ять тобі, брате. Твоя справа — наша боротьба. Ми не віддамо твою жертву марно.Ти — в наших серцях, в наших діях, в нашій перемозі.