Філіоквізм як аріанський субординаціонізм, застосований до Духа. «Нещодавно, переглядаючи деякі старі римо-католицькі догматичні посібники та катехизис, мені впала в око дивна позиція, якої я раніше не бачив. Я давно знайомий з міркуваннями Августина про Трійцю та міжтринітарні стосунки, заснованими на помилковій аналогії людської психології та фізіології, але щодо їхнього піднесення до рангу офіційного елемента філіоквізму, я цього не помітив. Звичайно, східно-православне богослов'я офіційно відкинуло ці помилкові передумови як такі, що ведуть до єресі, але те, яка саме єресь, стало ще більш вражаючим.»«Те, що народження здійснюється волею, є ключовим елементом аріанського аргументу, і його заперечення є фундаментальним для православної догми про те, що Син є єдиносущним з Отцем. Оскільки в Бозі є одна воля, а воля є властивістю природи, Отець, Син і Дух мають одну й ту саму природну волю. Цей основний факт повинні знати та визнавати всі, але виникає руйнівна проблема, коли ми доходимо до закріпленої догми Риму щодо так званого «подвійного» походження Духа – Рим не лише помилково стверджує, що Отець-Син діють як джерело «єдиного принципу», але й кажуть, що натхнення Духа походить від волі Отця і Сина.»