«Протестантизм: компромісна та лібералізаторська тенденція.»Ми бачимо, що протестантські секти, які починають з «ортодоксальних» (дотримуючись історичних доктрин первинних протестантів), неминуче «стають ліберальними» або принаймні провокують розчарованих членів засновувати єретичні секти з причин, які, на думку Буєра та Ньюмена, вже визначили. Сучасна об’єднана методистська церква не є методизмом засновника Джона Веслі. Також найбільші лютеранські та пресвітеріанські організації не відповідають баченням Лютера та Кальвіна (хоча в усіх цих деномінаціях є невеликі консервативні групи).Тим не менш, ці фатальні тенденції випливають із самих основоположних принципів реформації та продовжуватимуть проявляти свою силу, особливо якщо хороші, тверді, «консервативні» християни не усвідомлюють своєї внутрішньої динаміки. Певна холодна, нещадна логіка, здається, переважає повсюдно, згідно з якою всі групи в кінцевому рахунку вірні своїм початковим передумовам і дотримуються їх, часто без свідомого обдумування.