👎Я проти поради «думайте позитивно».

Особливо коли її дають жінці, яка злиться на чоловіка, роками носить образу, заздрить подрузі або раптом ловить себе на думці:
«Я більше так не хочу».

Нас часто вчили, що хороша, зріла, усвідомлена жінка має швиденько впоратися з «негативними» емоціями.

Не злитися.
Не заздрити.
Не ображатися.
Бути вдячною за те, що маєш.
Шукати позитив.

А в роботі з жінками я бачу інше.

Іноді саме та емоція, якої Ви найбільше соромитеся, першою говорить Вам правду.

Ви злитеся на чоловіка не обов’язково тому, що стали сварливою. Можливо, Ви вкотре погодилися на те, чого насправді не хотіли.

Ви заздрите подрузі, яка подорожує, — і одразу сварите себе: «Треба радіти за людей».
А можливо, Ваша заздрість показує: Ви теж цього хочете, але давно заборонили собі хотіти.

Вас дратують дорослі діти, яким Ви постійно допомагаєте. І Ви думаєте: «Яка ж я мати?»
А можливо, роздратування вже кричить там, де Ви самі боїтеся сказати:
«Я вас люблю. Але я більше не можу жити тільки вашими потребами».

Ви ображаєтеся, що чоловік не помічає Ваших старань.
А можливо, час запитати не лише «чому він не цінує?», а й:
«Чому я стільки років роблю більше, ніж хочу, сподіваючись отримати за це любов?»

Ось чому я не пропоную терміново перетворювати «негативні» емоції на позитивні.

Я пропоную спочатку легалізувати їх і почути.

Запитайте себе:

Що ця емоція намагається мені показати про моє життя?

Бо іноді злість показує порушену межу.
Заздрість — непрожите бажання.
Образа — очікування, про яке Ви не сказали.
Розчарування — реальність, яку більше неможливо прикрашати.

І тільки після цього вирішувати, що з цим робити.

Бо зрілість — не в тому, щоб завжди думати позитивно.

Зрілість — витримати правду про те, що Ви відчуваєте, і вирішити, як будете з цим обходитися.