ЧУЖЕ МІСЦЕ МОЖЕ КОШТУВАТИ ВАМ ВЛАСНОГО ЖИТТЯ

Одна з тем, яку я часто бачу в роботі з клієнтами, — людина ніби живе своє життя, але постійно стоїть не на своєму місці.

Що це означає?

У сімейній системі ми маємо різні ролі.

Для своїх батьків я — донька.
Для чоловіка — дружина і партнерка.
Для своїх дітей — мама.
А для самої себе — доросла людина, відповідальна за власне життя.

Звучить просто.

Але подивіться, як часто все змішується.

Донька стає «мамою» для своєї мами: контролює її, рятує, вирішує її проблеми.

Дружина стає «мамою» чоловікові: нагадує, мотивує, контролює, переживає за його роботу більше, ніж він сам.

Мама не може відпустити дорослу дитину і продовжує вирішувати, як їй жити, з ким бути, де працювати.

А сама жінка?

Вона часто опиняється десь наприкінці черги.

Спочатку батьки.
Потім чоловік.
Діти.
Онуки.
Робота.

А де в цій системі Я?

І ось тут для мене починається розмова про своє місце.

Зайняти своє місце — не означає стати егоїсткою і сказати: «Мене більше ніхто не цікавить».

Це означає:

повернути іншим їхню відповідальність, а собі — свою.

Не проживати життя чоловіка замість нього.

Не робити вибір за дорослих дітей.

Не намагатися зробити щасливими батьків ціною себе.

Не відповідати за почуття всіх навколо.

І найцікавіше — коли людина перестає рятувати інших, іноді виникає порожнеча.

«А що тоді робити мені?»

І це дуже важливе питання.

Бо роками можна бути настільки зайнятою чужими проблемами, що одного дня раптом виявити:

я чудово знаю, чого хочуть усі мої близькі.
А чого хочу Я — не знаю.

Спробуйте сьогодні поставити собі одне запитання:

«Де у своєму житті я беру на себе те, що насправді належить іншій дорослій людині?»

А потім друге, ще складніше:

«Якби мені більше не потрібно було нікого рятувати, контролювати чи робити щасливим — чим би я зайнялася у СВОЄМУ житті?»

Можливо, саме з відповіді на нього і починається повернення на своє місце.