Статистика telegram channel - @open_ukraine

Таракташ або до питання «Чий Крим»Таракташ (з кримськотатарської «тарак таш» означає «кам’яний гребінь») — скельний гребінь (хребет), який знаходиться в чотирьох кілометрах на захід від Ялти. Має дуже характерну горизонтальну шаруватість, з вежоподібними структурами-скелями, уступами. Входить у склад Ай-Петринської яйли, біля її південної бровки.Насправді, Таракташ — це топонім, який поширений в Криму. Малий Таракташ — так до 1945 року називалось село Дачне біля Судака.Великий Таракташ — назва села Каменка біля Судака до 1945 года.Зверніть увагу на рік зміни назв. 18–21 травня 1944 року була здійснена депортація кримських татар з їхньої історичної батьківщини.Також є гора Таракташ, у підніжжя якої розташоване село Малий Таракташ.Таракташ – історична назва річки Судак. Судаком вона стала на початку 20 століття. Хоча і слово «Судак» має кримськотатарське тлумачення: су – “вода”, даг – “гора, ліс”.Таракташськая долина — місцевість у верхній течії річки Судак, де розташовані гора Таракташ та село Дачне.Таракташская тропа — гірська тропа в Криму, яка проходить скального гребню Таракташ (який біля Ялти).

От люблю я, коли вдається поєднати текст (зокрема репортерський) з влучною ілюстрацією. Це робить «занурення» в час і місце повнішим, глибшим, з відчуттям атмосфери. Чеський письменник, журналіст Станіслав Костка Нейман у 1933 році мандрував Закарпатям. Свої враження від подорожей по Підкарпатській Русі описав у книжці «Чехословацький шлях. Щоденник подорожі Республікою з 28 квітня по 28 жовтня 1933 року».Це фото – листівка 1930-х років з мого архіву, із зображенням частини села Майдан з хатами євреїв. А так згаданий мандрівник описав короткий візит у це село, що на Міжгірщині (колись Воловській, а нині Міжгірській Верховині). Звісно, це суб’єктивний текст, до якого можна придиратися, але, думаю, заслуговує на увагу:«28 липня, вечір.Учора після шостої години ранку ми вирушили дорогою, яка з Волової веде на північ – на Сойми й Майдан, а потім на північний схід – на Верхню Бистру й Торун. Це добра дорога, що нею їздить той убогий поштовий автобус. Ми, однак, ішли пішки, бо я хотів трохи глибше пізнати цей верховинський край з його русинсько-єврейськими та єврейсько-русинськими громадами. Уздовж річки Ріки та її кам’янистих русел, між невисокими горами над дрібними полями, луками, пасовищами й бідними хатами, це була дорога досить непримітна; на луках, які вже поволі косили, літня флора не давала нічого нового, полохливий русинський люд, пригнічений бідністю, в чиєму строї тут переважає поблякла біла або біла й чорна барва, вже не справляє враження квітників і не приковує погляду, як люд у краях гуцульських. Діти в самих сорочках, замурзані, своїм тілом і виразом здебільшого свідчать про велику нужду, тут також серед Бойків мало привабливих людей. У цьому відношенні євреї мають справи значно краще, і серед їхніх дітей знайдеш гарні типи – чисто, хоч здебільшого бідно вбрані. У Майдані, де перевага євреїв здається перехожому повною, хоча їх тут, кажуть, лише 30%, ми фотографували державну школу, що займає половину дерев’яної хати, в другій половині якої Натан Фікслер має торгівлю худобою.Майдан у долині потоку Голятинки, – бідне, вивітрене, сіре дерев’яне гніздо, верховинське типове й сумне. Після тих 11 км з Волової ми посиділи пів години в порожній кімнаті єврейського заїзду за склянкою пляшкового пива. День уже ставав спекотним».Про тревел-блогера 1930-х – Станіслава Костку Неймана – читайте у моїй статті. ➡️Стаття ⬅️Пост з 📱 Mykhailo Markovych

Як цвіте Червона рута в Карпатах 🌺⠀В українських Карпатах цвіте особливий вид. Він дуже рідкісний і занесений до Червоної книги. Побачити ці квіти у всій красі щастить далеко не всім. Треба потрапити у той самий момент…⠀🌸 У Карпатах пік цвітіння — середина червня!⠀Ця рослина має ще й наукову назву рододендрон миртолистий. У перекладі з грецької означає «трояндове дерево».⠀Для горян це особлива рослина, яку називають червоною рутою, її люблять і шанують, оспівують у народній творчості.⠀У старій українській легенді розповідається про квітку, яка лише раз на десять років зацвітає червоним кольором. І коли котра дівчина знайде квітку й подарує юнакові, той буде завжди кохати її, ніколи не зрадить.⠀Колись таку легенду почув на Буковині відомий композитор Володимир Івасюк.Вона, до речі і стала основою написаної пізніше легендарної, «вічної» пісні «Червона рута».«Може, десь у лісахТи чар-зілля шукала,Сонце-руту знайшлаІ мене зчарувала?»…⠀Побачити у Карпатах диво цвітіння рододендрону можна у червні. На гірських схилах масивів Чорногори, Мармарошу і Свидівця він розквітає «у повну силу» найчастіше в середині місяця. Тож піднімаючись на Говерлу саме в цей час, можна заодно потрапити на барвисте квіткове свято.⠀📸 @utah_names @myambientvita

Visit Ukraine/visit War: Mount Karachun🇺🇦ТУТ починались бої за ДОНЕЧИННУ🇺🇦📍Карачун (Карачун-гора)🔹гора поблизу міста Слов’янськ, Донецької області 🇺🇦. Висота вершини — 167,6 м. На горі є крейдяний кар’єр, а біля її підніжжя протікає річка Сухий Торець. 🔹У 1976—1979 роках на Карачун-горі був побудований телерадіопередавальний центр зі щоглою висотою 222 м, яка в ніч на 1 липня 2014 року впала внаслідок бойових дій.🔹Наступного дня після початку АТО, 14 квітня, гора Карачун під Слов’янськом стала однією з перших гарячих точок конфлікту на Донбасі. Тоді російські бойовики боролися за цю висоту з силами АТО, щоб відімкнути українські канали, адже на ній стояла телевежа. 🔹Відома гора Карачун мала стратегічне значення для того, щоб контролювати місто Слов’янськ і під’їзди до міста. Це дуже добре розуміли російські військові, спецпризначенці, які практично ізолювали цю контрольну висоту. Облога тривала майже два з половиною місяці. В боях за цю землю українська армія зазнала перших втрат.🔹Бій за гору Карачун тривав з 14 квітня до 5 липня 2014-го. У боях загинуло близько 20 українських воїнів. 🔹29 травня 2014 року російські війська збили український гелікоптер Мі-8, загинули 11 бійців спецпідрозділу МВС і гвардійців та генерал-майор Сергій Кульчицький. Він став першим за всю історію незалежності України генералом, який загинув під час виконання службових обов’язків. На честь екіпажу біля гори Карачун на трасі між Краматорськом і Слов’янськом відкрили меморіал.намагаюсь в вільний від служби час вивчати Донечинну, побувати там, про що я чув, а ще ліпше там, про ще в мірному житті я навіть не чув, Донечинyа чудова, які часи, такі і подорожі - work and trawel. Фото і текст взято у Антон Шевельов 📱

⠀Забута резиденція короля: чому вам варто відвідати Поморяни⠀Загублений серед галицьких пагорбів, приблизно за сотню кілометрів від Львова, Поморянський замок-палац тихо зберігає свою багатовікову історію.⠀Селище Поморяни вперше згадується ще у 1446 році. Замок має непросту долю: колись – могутня оборонна фортеця, що витримувала набіги татар і турків, згодом – резиденція короля Яна III Собєського, який не лише відбудував його з руїн, а й суттєво вдосконалив.⠀З роками замок занепав, переходив з рук у руки. Сьогодні вціліли лише два корпуси та кутова вежа з відкритою галереєю у південному крилі.⠀Але Поморяни – це не тільки замок. Серед архітектурних пам’яток варто звернути увагу на костел Святої Трійці (1748–1812 рр.) з оригінальними настінними розписами Федора Бедрицького та символом «всевидячого ока» на фасаді.⠀Як і більшість галицьких містечок, Поморяни мали свою ратушу. Вона була збудована у другій половині XIX століття, але збереглася до наших днів у дещо зміненій формі. Первинна будівля була у три рази більшою, за ту, що ми бачимо нині.Незважаючи на те, що сьогодні ратуша знаходиться в жалюгідному стані, це – одна з найоригінальніших споруд цього типу на Заході України. Основна прикраса Поморянської ратуші – чотири готичних вежі по кутах.⠀Якщо ви прямуєте зі Львова до Тернополя або мандруєте «Золотою підковою Львівщини» — Поморяни точно варті зупинки.⠀📍с. Поморяни, Львівська область⠀📸 @miishynin @danyloid @marina__zhdan

Дубрава. Львівщина. Поселення білих хорватів, яке відносять до Стільського городища.Це найбільш ефектна ділянка Стільського городища, яке від 7 по 10 століття було величезним, як для тих часів містом. Тут могло мешкати до 45 тисяч осіб. Ділянка біля Дубрави була скельною частиною цього міста. В каменях залишились виямки від дерв'яних конструкцій, а от які функції виконували видовбані у скелях гроти - вчені точно не знають. Для житла вони замалі, тому могли виконувати функції комор. Чи хтозна.Головною пам'яткою місцини є великий камінь із наскрізним гротом - Дірявець (так його називають, дірка). У гроті спокійно може стояти людина у повний зріст. Науковці кажуть, що у білих хорватів Дірявець був святилищем. Неймовірно видовищна атракція. Усім рекомендуємо там побувати.--Дана публікація виконана в рамках проєкту "МАНДРИ РОЗДІЛЬСЬКІ: мережа туристичних маршрутів субрегіону Розділля", що реалізується ФОП Гаврилів Ганною за підтримки Український культурний фондПублікація "Уккраїна інкогніто".