Гора Хрестів — литовська святиня, місце паломництва, розташоване біля міста Шяуляй. На великому пагорбі височіють п'ятдесят тисяч хрестів різної форми та розміру. Тут є кам'яні гіганти, дерев'яні - в ріст людини, і навіть натільні малюки. Кожен, хто приніс сюди хрест, приніс свій біль, свою любов, свою пам'ять про жертв депортацій, здійснених радянським режимом в 1940 - 1941 роках та після Другої Світової. Лише за одну операцію "Весна" (1947 р.) було примусово вивезено понад 100 тис. осіб. Совіти нікому не пробачали найменший опір. Меморіал започаткували в 90-их роках зусиллями нащадків вивезених литовських патріотів. Кожен хрест символізує мученицьку долю людини, насильно розлученої з рідною землею. Завжди думаю, де стоятиме наша гора? На Змієвих валах під Києвом чи на степових курганах Херсонщини? Добре, авжеж, щоб з неї було видно море. Наше море. Так несправедливо нарічене "чорним". Наше лазурове, наше смарагдове, наше волошкове, наше барвінкове. Що ми приноситиме туди? Окрім свого болю, своєї пам'яти, своєї любови. Все, що вело нас до винагороди ними? Улюблені книжки чи відеокасети. Футбольні м'ячи та боксерські перчатки. Гітари або запальнички. Вудки, а може платівки. Ножі чи гільзи. Турнікети або саперки. Так, це все там буде. А ще фотографії, прапори і ящики з-під набоїв. Стріляні тубуси, пробиті шоломи. Але годі всяк час про себе. Ми нестимемо теплі шкарпетки і сухпаї. Батончики і польові душі. Ампули і конвалюти. Аптечки і термухи. Кава, чай, печиво. Листи і малюнки. І весь свій біль, всю свою пам'ять, всю свою любов. А потім будемо довго дивитись на море. На наше море (Віктор Ошовський)