Листя жовте, листя в’ялеОпадає, шелестить,Вітер лютий, вітер буйнийТо голосить, то свистить. Ліс спустілий, ліс змарнілий,Замираючи, шумить,Хмари чорні, хмари тяжкіОповили всю блакить. Птаство вільне, птаство бистреВ вирій на зиму летить,В полі чистім, в полі дикімГайвороння лиш кричить. Пугач хмурий, пугач хижий,Не вгаваючи, гука, —Криком віщим, криком гучнимСум глибокий виклика.****************************Сріблить місяць мури, ґрати,Вже пора б лягати спати,Та, мабуть, сон,Що дрімав коло вікон,Пішов кудись гуляти. Хай гуляє – буду ждатиТа дивитись через ґрати. Усе мовчить,Тільки зірка маячить. Вона не може спати. Сестро мила, ясна зоре. Кинь порожні ті простори,Прилинь до ґрат. Будем тихо розмовляти,Аж поки сон не зборе.******************************То не грім стугонитьІ не вихор шумитьУ безкрайому полі. То я мчусь на коні,В блискавичнім вогніІз неволі до волі. Дикий кінь вороний,Як той змій степовий,Розпустив свою гриву. І хутчій за орлаВін летить, як стріла,Без угаву й уриву. Летимо у той край,Що здається за рай,У країну свободи:Де немає мечів,Де нема палачів,Де щасливі народи. Через ріки і лісМене кінь переніс. Перескочили й море. Та куди б не зайшли,Ми усюди знайшлиЛише рабство та горе. І мій кінь зупинивсь,Навкруги подививсь,Землю б’є копитами:– Що робить, що казать! Чи ще далі скакать,Чи лишатись рабами!– Якщо бути рабом,Краще смерть нам обомЧи в пустелі, чи в полі. Що нас жде – не минать,Все одно – помирать. Так помрем же на волі! І помчався мій кінь,Наче блискавки тінь,Через гори і скелі —Або волю знайти,Або прахом лягтиУ безлюдній пустелі.Никанор Онацький (1875-1937)