Я знов живу і знов сміюся,Бо ти ожив, бо ти воскрес...І сонце теж до нас сміється,Побідно сяючи з небес...Забуто пишнії ідеї,Недолі зникла темна мла,Сміються радощі-камеї,І щастя усміх посила!.....І, розпустивши гарні коси,Іде до нас весна думок,І мрії яснії, мов роси,Ведуть сподіванки в танок...І розцвітають всюди квіти,Сміються радощам своїм,Сміються яблунь білі віти,І ми всміхаємося їм...********************В'ються чайки срібнокрилі,Де синіє далечінь,Море грає, плещуть хвилі,І синіє височінь....Скільки щастя і простору!Скільки волі навкруги!Як цілує млу прозоруВітер, сповнений жаги!..Сльози ж люду, сни безсиліВсе не йдуть із голови...Море синє! дужі хвилі!Чом не вільна я, як ви?!..*********************Упала чайка із блакиті,І сіра курява земліЗапорошила білі крила...А море тиша ніжна крила,Й сіяло сонце в ясній млі...Чом жити чайці не судилось?В ній мрія красная цвіла...В долині море гра сумнівів,І барвам ніжних душ і співівНемає місця серед зла.Забудуть чайку полохливуІ юні сни, і рій пісень,Вона, як зайва, умирає,І там, де море вільне грає,Повік сміятиметься день.Христина Алчевська