Я знов живу і знов сміюся,Бо ти ожив, бо ти воскрес... І сонце теж до нас сміється,Побідно сяючи з небес... Забуто пишнії ідеї,Недолі зникла темна мла,Сміються радощі-камеї,І щастя усміх посила!..... І, розпустивши гарні коси,Іде до нас весна думок,І мрії яснії, мов роси,Ведуть сподіванки в танок... І розцвітають всюди квіти,Сміються радощам своїм,Сміються яблунь білі віти,І ми всміхаємося їм...********************В'ються чайки срібнокрилі,Де синіє далечінь,Море грає, плещуть хвилі,І синіє височінь.... Скільки щастя і простору! Скільки волі навкруги! Як цілує млу прозоруВітер, сповнений жаги!.. Сльози ж люду, сни безсиліВсе не йдуть із голови... Море синє! дужі хвилі! Чом не вільна я, як ви?!..*********************Упала чайка із блакиті,І сіра курява земліЗапорошила білі крила... А море тиша ніжна крила,Й сіяло сонце в ясній млі... Чом жити чайці не судилось? В ній мрія красная цвіла... В долині море гра сумнівів,І барвам ніжних душ і співівНемає місця серед зла. Забудуть чайку полохливуІ юні сни, і рій пісень,Вона, як зайва, умирає,І там, де море вільне грає,Повік сміятиметься день. Христина Алчевська