14 червня день пам'яті В'ячеслава Липинського - видатного українського громадсько-політичного діяча, історика, дипломата, засновника державницького напряму української суспільно-політичної думки, ідеолога українського консерватизму (1882-1931). "Отже, коли мої противники перед народом брешуть, то і я мусив би брехати; коли вони підлещуються до народу, то і я мусив би підлещуватися; коли вони цькують людей проти мене, граючи на їх темноті і на їх злобі, заздрості, зажерливості, ненависті - то і я мушу цькувати народ проти них, так само використовуючи його неусвідомленість і граючи на тих самих - найгірших - інстинктах. Інакше я конкуренції не видержу; народних голосів, чи то пак популярності, для своїх поглядів не здобуду, і, будучи народолюбцем, стану «ворогом народу» тільки завдяки більшій зручності моїх противників у обдурюванню цього народу. Але я не демократ. Це, розуміється, не значить, що я був “ворогом народа”, або не визнавав за ним політичних прав. Доказ фактичного, а не словесного, народолюбства я дав українською працею цілого свого життя; прийняттям за свою української народної мови і ділами ствердженим бажанням сполучити себе і верству, до якої належу, в одну з цим народом українську націю та витворити спільну з ним одну українську державу. Не демократ я тому, що не визнаю за народом необмежених, самодержавних, суверенних прав - так само, як не визнаю і нічим не обмеженої, самодержавної монархічної влади. Не демократ я тому, що вважаю: “народовладний” демократичний метод організації громадянського життя, опертий на спекуляції найгіршими інстинктами мас, веде власне народ до загибелі."