Дорогі читачі каналу, я прочитала книгу! Буквально щойно Взагалі я не принципова у тому, щоб дійти до останньої сторінки, коли мені не цікаво, тому якщо в якійсь книзі я доходжу до фіналу — це великеВи чули колись про Сому Морґенштерна? От і я ні. Музичний критик, журналіст, письменник. Мемуари «У інші часи» присвятив опису свого дитинства і юнацтва до початку Першої світової (звідки і назва). Книга, з якої я про свій край дізналась більше, ніж за багато років навчання і споживання інформації з різних джерел.Вона про єврейську спільноту в Галичині, культуру і побут початку минулого століття, мистецтво, красу, атеїзм/християнство/іудаїзм, про антисемітизм і про любов до України зі слів єврея. Ну і родзинка цього смачного пирога: на обкладинці і у першому розділі книги — моя рідна Теребовля.Я, певно, не зрозуміла і половини думок автора, але все ж взяла для себе дуже багато. Думаю, показник непоганої книгиОдна з цитат, щоб ви відчули книгу:«Звідки птахи знають, - питав я тата, - як відкривати свої прекрасні хвости?» «Хіба ти не знаєш благословення, яке кажемо ми, євреї, коли чуємо вранці кукурікання півня?» Я сказав благословення: «Слався, Господи, Царю вічності, який дав півневі розум, щоб відрізняти світло від темряви». «Ну от, бачиш, якщо звичайний півень має для цього розум, то чому такий гарний птах не повинен знати, як розкрити свій хвіст?» Це мене осінило. Як добре, що ми маємо такі благословення. «Але чому такий прекрасний птах так жахливо кричить», - допитувався я. «Те, шонам здається потворним, необовʼязково є таким. Можливо, павичеві його крик подобається»