Мистецтво формулювання запитань. Нашим журналістам для прикладу

РЕПОРТЕР: Ви зосередилися на тому, від чого має відмовитися Україна. Які поступки вимагатимуть від Путіна? ГЕГСЕТ: Хм. Я б почав з того, що аргументи, які наводяться про те, що якось зараз сідати за стіл, йти на поступки Володимиру Путіну, я просто відкидаю це. РЕПОРТЕР: Так, але всі "мирні розмови" досі були про те, від чого Україна має відмовитися - території, устремління НАТО, суверенітет. То що саме Путін ставить на стіл? ГЕГСЕТ: Ну, не думаю, що справедливо говорити, що ми просто даємо поступки Путіну. РЕПОРТЕР: Добре, він виводить російські війська? Платити репарації? Визнання військових злочинів? Або його великий "компроміс", що він просто забирає з України менше, ніж хотів спочатку? ГЕГСЕТ: Послухайте, переговори вимагають від обох сторін іти на жертви. РЕПОРТЕР: Так, але тільки одна сторона почала повномасштабне вторгнення. Якщо хлопець вкраде твій будинок і пропонує повернути половину вітальні, це не "компроміс" - це угода із заручниками. ГЕГСЕТ: Я просто думаю, що настав час дипломатії. РЕПОРТЕР: Дипломатія прекрасна, коли обидві сторони хочуть миру. Але коли одна сторона хоче просто "паузи" для перезарядки, це не дипломатія - це підготовка до наступного вторгнення. ГЕГСЕТ: То ви кажете: жодних переговорів, тільки нескінченна війна? РЕПОРТЕР: Ні, я кажу, що мирна угода, в якій жертви приносить тільки одна сторона, це не мир, це найкраще слово для капітуляції.