Десь місяць тому я заходила у Віват подивитися на тих «Алхімізованих» і впевнено заявляла, що не буду читати скло.

А тоді зі всіма цими срачами й обговореннями мені чисто із жадності захотілося роздобути примірник, бо, може, колись почитаю.

Оу велл — я вже дійшла до тієї сторінки, яка, вочевидь, збурила срач в тредсі, і мені дуже хочеться попросити людей помацати травичку на дозвіллі.

У Ганни в пості тут є контекст, але спойлер не раджу відкривати, якщо ви не дочитали книжку (не скажу, що я сама до цього не докумекала, але це таки впливовий спойлер). Людям не сподобався переклад фрази Prior commitments, I’m afraid, бо, бачте, не зчитали перекладачі референс на сюжет.

Так-от… під кожнісіньким постом Вівату купа місяців були запитання, коли нарешті «Алхімізовані». Якщо глянути на технічну сторінку, то видно, що над книжкою трудилися двоє перекладачок, чотири редакторки, пʼять коректорок. Простими словами, видавництво одне місце собі рвало, намагаючись видати книжку такого обсягу якнайшвидше, ще й здобути до неї арти і обкладинку, яка не намальована руснею.

У такій величезній книжці відсоток дозволених хиб / одруківок значно вищий, і я навіть не уявляю, під яким тиском команда над нею працювала. Тож це цілком нормально, коли якась невеличка відсилка не зчитується, бо для того, щоб усе зробити ідеально, треба просидіти над таким талмудом довго-довго. До прикладу, книжку на 700 сторінок я перекладала з дедлайном у 6 місяців — дуже сумніваюся, що з «Алхімізованими» було те саме.

До того ж переклад чудовий. Читається легко, гарно, багато красивих слів, текст аж пливе. Тому розводити срачі за такі штуки на одній сторінці — це якийсь крінж і несмак, і мені хочеться побажати всій команді довгого і заслуженого відпочинку після такого тяжкого релізу.

Якщо говорити про саму книжку, то її читати мені однозначно легше за оригінальний фанфік, який я покинула десь на 5-6 розділі, бо кросовер з «Оповіддю служниці» мені надто важко й тригерно було читати. Поки що «Алхімізовані» йдуть легко, та хтозна, що буде далі…