Ми з асистентом перекладачки вітаємо нових людей на каналі 👀

➡️

Мене ви можете знати за перекладами Алі Гейзелвуд, починаючи з «Теоретично це кохання», а також «Беладони» Аделін Ґрейс, «Залізної квітки» Лорі Форест і «Інцидентів в нас удома» Джоша Малермана.

Трішки про мій перекладацький контент:

🌟

Є цілий гайд перекладацькими постами на каналі

🌟

Посилання на анонімні запитання, де ви можете розпитати будь-що про переклад і не тільки

🌟

А за хештегом #omc_translation купа іншого, що не увійшло в гайд.

Ну і тим часом невеличкий апдейт — давно не писала тут про свій переклад, бо, власне, і не було чого писати.

Я була впевнена, що з перервою від перекладу у півтора місяця в мене точно буде прилив сил, але вийшло якось навпаки. Я відчуваю, що не перекладала б іще мінімум до кінця року, і це мене трошки лякає, бо я не розумію, чи то лінощі, чи щось інше.

Я навмисне поставила собі такий дедлайн на нову книжку, щоб після перерви працювати в колись нереальному для мене темпі: 4-5 сторінок на день, 20 сторінок на тиждень. До порівняння, ще в червні 20 сторінок були моєю денною нормою.

Чесно, я поняття не маю, як я перекладала в такому темпі багато місяців підряд, бо зараз це здається чимось абсолютно нереальним — я дивлюся на свій день і не розумію, як туди влізала така кількість перекладу.

Сьогодні я зробила 7 сторінок і відчуваю, що це була дуже потужна праця, і моя голова вже не здатна ні на що. Це я пишу не для того, щоб хтось порівнював мій темп зі своїм, бо всі ми маємо геть різні обставини й працюємо по-різному. Але я порівнюю себе із самою собою буквально нещодавно і намагаюся зрозуміти, в який момент все звернуло кудись не туди.

Розказуйте, як справи з перекладом у вас і як ви боретеся з усіма наслідками того, в чому ми варимося зараз?