К. Бродбент «Змія і крила ночі»⭐️ 2/5🌙 1/5❤️ 2/5🌶️ 2/5Хтось на ґудрідз написав «booktok, you’re on your last warning», і я дуже це відчула. 💙Почну, мабуть, із найголовнішого: я нічого не відчула, читаючи цю книжку. Мені важливо законектитися з персонажами, і жоден сюжет мені не переважить відсутність емоцій. Можливо, років так чотири тому мені було б цікаво, але відтоді я прочитала набагато більше фентезі, які справді взяли за душу.💚Власне сюжет тут для мене був абсолютно незахопливий. За бажанням багато де можна було б вчепитися до логіки (дивні правила турніру, магія, яка просто собі існує, карикатурна ворожнеча між вампірськими кланами), але у мене не було бажання аж надто колупатися у світобудові. Суть в тому, що цей світ мене абсолютно не зацікавив. 🩶Річ тут навіть не в оригінальності, а в тому, що мене втомила ця формула фентезі: героїня сліпо вірить установам свого світу ➡️ігнорує очевидні червоні прапорці ➡️нас намагаються здивувати неймовірним сюжетним поворотом, що її світ / народ / країна насправді зла. Been there, done that. 💜Як на книжку про смертельний турнір сам турнір був дуже нудний. Його структура, що відповідала різним етапам з життя богині, була цікава, але сам екшен був описаний абияк. Загалом у книжці нам дуже багато розказують, а не показують. Час між випробуваннями просто перемотується, і багато де було витрачено потенціал для класних сцен. 💜Головна героїня не зачепила ніяк і взагалі нічим не відрізнялася від інших героїнь популярних роментезі. Я вже заплющила очі на те, яка вона з самого початку вправна й сильна, бо це обумовлено сюжетом, але я мало відчула оце «нікчемна людина серед сильних вампірів». Їй доволі легко вдавалося проходити випробування й виживати серед вампірів попри всі оці закиди, яка вона безпомічна і як хоче сили. Це можна списати на (увага, спойлер!) те, що вона напіввампірка, але я дуже сумніваюся, що проблема в цьому, бо її постійно в останній момент рятувала якась випадковість.❣️Романтична лінія була вже цікавіша (хоча хімія проявилася може в двох сценах), і мені сподобалося, як усе обернулося для них в кінці. Люблю я такі вимушені шлюби, що ви мені зробите. Хтось на ґудрідз писав, що Сара Маас вчинила воєнний злочин (пряма цитата), створивши Різенда, бо він усюди. З цим я погоджуюся — характером вони з Рейном однаковісінькі, але що в цьому аж такого поганого? За Різенда вже не скажу, але Рейн цілком собі грінфлежний. 💙Кінець був як вишенька на торті, бо неймовірні сюжетні повороти було дуже легко передбачити. Проте я бачу в цій книжці потенціал просто повеселити когось сюжетом на кілька вечорів, але мені потрібно щось більше. Зате було що на клубі обговорити, хоч його і перервав шахед…#omc_reviews #omc_fantasy