Повідомлення telegram каналу - @onamidojo_ua

#духбудо
Доброго ранку. #Притча на день.
"Одного разу зустрілися в дорозі учні великих майстрів рукопашного бою і посперечалися, чиє мистецтво краще, а розсудити суперечку попросили мудрого старця, який жив неподалік від місця їхньої зустрічі.
Старець, недовго думаючи, призначив їм кілька випробувань, унаслідок яких з'ясувалося, що троє з них перевершують у своїх уміннях решту, але як не намагаються, а перемогти один одного не можуть. Покликав їх до себе мудрець і велів кожному розповісти про своє життя.
- День і ніч я відточую своє мистецтво, - почав свою розповідь найлютіший на вигляд боєць. Ранкові промені сонця ще не встигають торкнутися верхівок гір, а я вже вибігаю зі своєї колиби і розтрощую ударами все, що зустрічається на моєму шляху. Навколо мого житла на відстані трьох польотів стріли все каміння перетворене на пил, а всі дерева порубані на друзки. Тепер я вирішив голими руками видовбати в скелі печеру, і не мине й року, як я оселюся в ній.
Настала черга розповісти про себе іншого бійця, який мав вигляд аскета.
- Довгі години проводжу я в роздумах і медитації, - заговорив він, - за їхньою допомогою я навчив дух керувати тілом, і воно, слухаючись моєї думки, може стати стрімкішим за стрілу, сильнішим за найсильнішого звіра і податливішим за воду. Довгі роки я приборкував своє тіло болем і поневіряннями, щоб змусити його підкорятися духу. Цей важкий бій я веду щодня, бо знаю, що, якщо дам перепочинок, то тіло моє візьме гору над розумом...
Третій боєць зовні нічим не відрізнявся від звичайних людей, і якби мудрець на власні очі не бачив, наскільки вправний він у бою, то за зовнішнім виглядом і поведінкою ніколи не запідозрив би в цій людині великого воїна.
- Соромно мені перед своїми суперниками, - почав свою промову третій боєць, - волею долі ось уже понад п'ять років я не можу відточувати свою майстерність так, як роблять це вони, бо вирушив у мандрівку на прохання свого наставника і лише недавно знайшов те, що шукав для нього. Увесь цей час, щойно випадала нагода, я їв побільше і спав подовше, бо не знав, що чекає на мене завтра, а до цього я кілька років працював по дому у свого вчителя, лише зрідка отримуючи його уроки. Я й сам не можу зрозуміти, чому я так багато чому навчився. Якось само собою виходить, що я проникаю розумом у суть речей. Настала черга мудреця сказати своє слово і вирішити, хто ж із трьох володіє найціннішим знанням.
Трохи подумавши, старець прорік:
- Розумний оцінить досягнення мети меншим потом, бо праця нам дарована для творення."