24 ОМБр імені короля Данила. Ініціативна група

346 днів на позиції. 23 знищених окупанти. 6 взятих у полон.Це історія Сергія Криніцького на позивний «Сєронька» - піхотинця 2 механізованого батальйону 24 ОМБр імені короля Данила, якому присвоєно звання Героя України. Сергій обороняв одну з передових позицій у Часовому Яру. Постійні штурми, стрілецькі бої, дрони, спроби ворога підійти впритул.«Коли доходило до зіткнення - не було думки тікати. Була думка: встояти, втримати позицію і вижити», - згадує він.Під час одного зі штурмів до позиції наблизилися дев’ятеро окупантів. Двох Сергій знищив впритул. Ще сімох - ліквідував у взаємодії з побратимами.«Спочатку тіла противника складав біля позиції. Потім стало занадто багато - почав прикопувати. Щоб противник по скупченню своїх загиблих не зрозумів, де я сиджу», - говорить Сергій.Ротація довгий час була майже неможливою: підходи перекривали ворожі дрони. Водночас й втратити позицію не можна було - від неї залежала стійкість сусідніх рубежів.Так він вистояв 346 днів. Сам рубіж тримався 400 днів.За цей час Сергій очолив відбиття щонайменше шести штурмів переважаючих сил противника. Без прориву оборони на ділянці.Сам «Сєронька» каже просто: піхотинець у цій війні має контролювати все - 360 градусів навколо, небо, землю, рацію. І довіряти інтуїції.З позиції його вивели за сприятливої погоди, коли утримувати її далі стало недоцільно. Перед виходом Сергій знищив усе, щоб укриття не дісталося ворогу.Зараз він проходить лікування. Після реабілітації планує повернутися до служби й передавати досвід тим, хто тільки заходить на передову.Після виходу з позиції Сергія нагородили відзнакою Президента України «За оборону України» та першою відзнакою бригади - «Пам’ятний нагрудний знак військової частини» під номером 001.Указом Президента України №362/2026 від 5 травня 2026 року, старшому солдату Сергію Криніцькому присвоєно звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка». Ми пишаємося такими людьми. Тими, хто у найважчий момент залишається відданим своїм переконанням, працює в надскладних умовах і виконує бойові завдання.Саме завдяки таким воїнам Україна продовжує стояти.Боремось!Слідкуй за нами. 🦁24 ОМБр🇺🇦 | Facebook | Instagram | YouTube | Twitter | TikTok | Приєднуйся до 24 ОМБр | Служба супроводу | Донат на бригаду

Сьогодні День пам’яті та перемоги над нацизмом. День, коли вся Європа відзначає завершення найстрашнішої війни ХХ століття – війни, після якої мав би бути тільки справжній мир. Саме так тоді мріялось, коли гармати Другої світової почали замовкати.Та війна перетворила нашу землю на поле жорстоких битв, знущань на окупованій території, масового знищення людей і життя. Втрати українського народу одні з найбільших у Другій світовій. І внесок українців у поразку нацистів теж один з найбільших. Мільйони українців у складі різних армій держав Антигітлерівської коаліції боролися проти нацизму. Мільйони українців були серед переможців, зробивши все можливе, щоб тотальне зло програло.На жаль, через 81 рік ми знову змушені зупиняти зло – теж тотальне, яке не приносить нічого, крім руїн та знущань, і яке засноване на аналогічній ідеології ненависті. Оновлена версія нацизму, що має маркування: «сделано в России».Здолати таку російську агресію сьогодні може і має об’єднаний вільний світ. І я вдячний усім, хто допомагає нам захищати життя. Вдячний усім, хто не дає цьому російському режиму диктувати світові, що буде далі. Захист життя людей та свободи народів від Путіна – це абсолютно достойне вшанування памʼяті тих, хто не дозволив Гітлеру підкорити Європу і світ.Вічна вдячність усім, хто бився проти нацизму та звільнив людей. Світла памʼять усім невинним жертвам Другої світової війни. Слава кожному захиснику життя! Слава Україні!

😢🇺🇦 На Донеччині загинув захисник 24 ОМБрЗагинув захисник із села Комарів старший лейтенант Ігор Романович Цибуля.Ігор народився 3 січня 1995 року в селі Комарів. Із початком повномасштабного вторгнення Ігор Цибуля став до лав Збройних Сил України. З червня 2022 року він проходив військову службу у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила.Безпосередньо брав участь в боях на найважчих напрямках Луганської, Донецької, Запорізької, Херсонської областей. Виконував завдання із захисту України в н.п. Бахмут, Торецьк, Часів Яр.За мужність, націоналізм і патріотизм Ігор Цибуля був удостоєний почесних нагород. Нагороджений нагрудним знаком «Червона калина» Всеукраїнського об'єднання «Ми українці». Відзначений почесним нагрудним знаком «Золотий Хрест» Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного. Нагороджений медаллю «За оборону міста Бахмут» командуванням оперативно- тактичного угрупування «Соледар».🕯Вічна слава і пам’ять Герою!🇺🇦 24 ОМБр імені короля Данила | 💬 ЧАТ

Аналіз наслідків прильотів БПЛА по Туапсе в ніч на 01.05.2026, — Кіберборошно«Згідно аналізу, пожежа відбувається в зоні 4 ємностей по 10 тисяч кубічних метрів нафти. З них горять, за консервативною оцінкою, щонайменше 2.Судячи зі знімка, у цій секції нафтобази була знищена насосна станція (позначено фіолетовим). Територія повністю забруднена нафтою, яка не встигла згоріти й залишилася після колапсу одного з 20-тисячних резервуарів, естакади та насосної станції.Тому сумарно пожежа на цей момент може охоплювати загальну ємність у 40 000 кубометрів, а в зоні ризику перебуває ще від 30 до 60 тисяч кубометрів: суміжні резервуари по 20 тисяч кубічних метрів — червоним, і 5 тисяч кубічних метрів — зеленим.» Бонус: кумедне інтервʼю губернатора Кубані, який на повному серйозі заявив, що події, які відбуваються в Туапсе протягом останніх двох тижнів є лише українською фікцією, а тому переживати не треба. В кінці-кінців, зрозумівши яку х@йню він висрав, інтервʼю видалили.🫡https://t.me/operativnoZSU/

😢🙏🏻Бурштинська громада 26 квітня прощалася зі Русланом МакойдоюРуслан народився 16 березня 1989 року. У рідному селі, формувався його характер — щирий, добрий, відповідальний. Він умів дружити по-справжньому, завжди був опорою для близьких.Навчався у Бурштинському енергетичному технікумі, згодом здобув освіту у Львівській політехніці. Подорослішавши, знайшов своє кохання, створив сім’ю. Дружина Христина подарувала йому найдорожче — донечку Емілію, яка стала сенсом його життя.У серпні 2024 року Руслан став на захист Батьківщини. Служив у 24 ОМБр імені Короля Данила, виконував бойові завдання в районі Часового Яру. Отримавши важке поранення, після лікування він знову повернувся до строю — сильний духом, незламний. Продовжив службу на Сумському напрямку у складі 3-ї штурмової бригади. Вірний військовій присязі та українському народові, Руслан віддав своє життя за свободу і незалежність України. Серце воїна зупинилося 17 квітня 2026 року…🕯Вічна слава Герою!🇺🇦 24 ОМБр імені короля Данила | 💬 ЧАТ

​Молодший сержант на псевдо Шубін Дмитро Український загинув 8 серпня 2018 року у бою поблизу селища Майорськ на Донеччині, прикриваючи розвідгрупу в «сірій зоні». Як командир групи Дмитро повідомив про засідку і разом з 19-річним бійцем вступив у бій – противник мав перевагу в силах. Переконавшись, що основна група вийшла із району виконання завдання, дав побратиму наказ відходити. Після цього зв’язок із Дмитром було втрачено. Пізніше з’ясувалося, що воїн загинув, а тіло забрали терористи. Побратими упізнали його на фото за татуюванням. 10 серпня 2018-го тіло військовослужбовця передали Україні.Дмитро народився у шахтарському місті Хрестівка Донецької області. Там закінчив школу та професійно-технічне училище № 72, де опанував спеціальність підземного електрослюсаря 5-го розряду. У 1999 році хлопця призвали на строкову службу. Так Дмитро став зв’язківцем на фрегаті «Гетьман Сагайдачний» у складі Військово-Морських Сил у Миколаєві. Повернувся додому у званні молодшого сержанта і влаштувався на шахту: спочатку працював за фахом, а потім перекваліфікувався у гірника очисного вибою. У 2008 зустрів майбутню дружину Юлію.Коли у 2014 році Хрестівку захопили окупанти, родина була вимушена покинути рідне місто. Спочатку поїхали до Києва. У серпні Дмитро добровольцем пішов на фронт, а Юлія із сином перебралися до Слов’янська, де жила хресна.Дмитро взяв псевдо на честь персонажа донбаського фольклору Шубіна – доброго духа, який нібито живе в забоях. У складі батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Луганськ-1» Дмитро виконував бойові завдання біля Сіверськодонецька, Дебальцевого, Щастя, Кримського. З 2017-го служив за контрактом у ЗСУ на посаді командира відділення штабних машин взводу управління розвідувальної роти  24-ї окремої механізованої бригади.Поховали захисника у Лисичанську.Указом Президента України Дмитра посмертно нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня.💔Букви спільно з Платформою Памʼяті Меморіал вшановують памʼять загиблих військових

‼️73-й обмін: Україна повернула з неволі 193 ЗахисниківСьогодні за результатами перемовин Координаційний штаб за дорученням Президента провів черговий обмін полоненими. З російської неволі визволено 193 Оборонців. Сьогоднішній захід став продовженням Великоднього обміну та реалізації відповідних домовленостей.Особливість нинішнього обміну полягає в тому, що вдалося повернути з полону хлопців 2000-х років народження, а також Захисників із пораненнями. Більшість звільнених незаконно утримувались на території Чечні. Проти частини з них були сфабриковані кримінальні справи, що є порушенням Женевських конвенцій.Серед визволених військовослужбовців — представники ЗСУ, зокрема значна кількість десантників. Також додому повертаються бійці Військово-Морських Сил, ТрО, Національної гвардії України, Нацполіції, Державної прикордонної служби та Державної спеціальної служби транспорту. Окрім солдатів та сержантів, вдалося звільнити декількох офіцерів.Звільнені військовослужбовці захищали країну на Луганському, Донецькому, Харківському, Запорізькому та Курському напрямках. Наймолодшому Захиснику виповнилося 24 роки. У полон він потрапив на Донецькому напрямку у 2023 році. Вік найстаршого визволеного Оборонця — 60 років. Двоє військовослужбовців сьогодні святкуватимуть свій день народження вже на рідній землі.Усі звільнені пройдуть повний медичний огляд, отримають допомогу з фізичної та психологічної реабілітації, а також усі передбачені державою виплати. Україна забезпечить реінтеграцію героїв до суспільства після тривалої ізоляції.🤝Висловлюємо вдячність США та ОАЕ за допомогу в організації обміну.Дякуємо також усім дотичним структурам і організаціям за скоординовані зусилля, спрямовані на визволення наших громадян. Координаційний штаб продовжує роботу з пошуку та повернення кожного, хто перебуває в російській неволі.🇺🇦 Слава Україні!

🕯🕊Дрогобич вкотре у скорботі. Лави небесного воїнства поповнив захисник України – дрогобичанин Іван Приймич, який захищав Україну під час АТО та з перших днів повномасштабної війни.З 2017 до 2020 року Іван стояв на захисті України від ворога та захищав східні терени України у складі 24-ї окремої механізованої бригади – був навідником-артилеристом. У перші дні повномасштабного вторгнення ворога Іван знову став на захист рідної землі. З 3 березня 2022 року виконував бойові завдання з захисту України у складі рідної бригади – був стрільцем 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону.Життя воїна обірвалось 24 квітня 2024 року внаслідок артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Богданівка на Бахмутському напрямку фронту. Відтоді захисник вважався зниклим безвісти. Лише тепер загибель бійця офіційно підтвердили, а тіло воїна зможуть повернути додому для прощання та поховання.🙏Вічна пам’ять та слава Герою!🇺🇦🇺🇦 24 ОМБр імені короля Данила | 💬 ЧАТ

🇺🇦⚔️ІСТОРІЇ МУЖНІХ. Ростислав Крет: шість років війни і шлях до мирного життяУ свої 26 він знає ціну життя, біль втрат і силу побратимства. Його історія - про вибір між юністю і війною, про важке поранення, віру в перемогу та повернення до звичайного мирного життя. Ростислав за військовою спеціальністю артилерист, у 59-ій бригаді, пізніше у 24-ій окремій механізованій бригаді імені короля Данила - він усі роки на війні був мінометником.На війні довелось побувати у дуже багатьох місцях Донецької області, - розповідає Ростислав. - Дев'ять місяців ми були у Світлодарську, були у Селідове, Пєсках, Дружківці, Невельському, Часовому Яру…Біля Часового Яру в с. Миколаївка я й отримав важке поранення. Будучи сам мінометником, поранення зазнав від ворожої міни. Евакуації довелось чекати 14 годин - дістатись до наших позицій було надто складно. Завжди буду вдячний командиру, який мене витяг з передової. Це був кінець березня 2025 року. Читайте повну статтю на фото.🇺🇦 24 ОМБр імені короля Данила | 💬 ЧАТ

❗️🤷🏻‍♂️З буковинцем Едуардом Назарієм обірвався зв'язок 45 місяців тому. Його дружина Катерина відразу почала пошуки. Згодом від інших бійців, яких звільнили з неволі, дізналась, що вони були в одній колонії з Едуардом. У жовтні 2023 року у Координаційному штабі статус зниклого змінили на полоненого. Але, де Едуард зараз, — невідомо, бо колонію розформували, а полонених перевезли в тюрми вглиб Росії – в Уфу, Башкірію, Урськ. Едуард після початку повномасштабної війни служив у ТЦК в Чернівцях. Згодом був прикомандирований до 24-ї бригади імені Короля Данила. Воював на Луганщині. Суспільне телефонувало представнику Координаційного штабу з питань поводження із військовополоненими Олегу Слободянику, аби дізнатися офіційний статус та інформацію про Едуарда. Однак Слободяник відповів, не може це коментувати, бо не поширюють персональні дані бійців. Водночас в особистому кабінеті Катерини, як дружини бійця, є інформація, що статус Едуарда змінений з “безвісти зниклого” на “полоненого”. Історія Катерини про пошуки коханого – у матеріалі Суспільне Чернівці.🇺🇦 24 ОМБр імені короля Данила | 💬 ЧАТ