Була колись у нас одна робота, де сильно крили ствольною артою і мінометами.Командування навіть дало добро пошукати позиції на кілометр далі, від тих, де ми були.А ми вирішили пошукати на кілометр ближче до ворога.Знайшли, і нормально звідти працювали, поки російські окупанти обстрілювали місце далі від них, де б ми мали, на їхню думку, бути.І таких прикладів можна наводити, і наводити.Як для підтримки контрнаступу виїхав один наш танчик у передове село, Т-64, не щось супернове.По селу почала працювати ворожа арта, передають, що Орлан над нами, я командиру танка кажу - якщо хочете, можете зніматися. Він відповів: поки боєкомплект не відстріляю, й завдання не виконаю, не знімуся.Так і воюємо, так і звільняємо нашу землю в смертельному двобою з ворогом, який по силах усе ще переважає нас. Зачепитися за передній край, рухатися далі, тиснути, бити. І зрештою так російська орда відступає кілометр за кілометром.Не знаю навіть, як після нашої Перемоги, західні військові аналітики описуватимуть цю війну.Бо це буде Перемога Духа над Матерією.https://t.me/olvoitko