Те, що ми зараз робимо з російською армією, схоже на спилювання великого дерева.Коли пила врізається в нього і робить перші рухи, для дерева, ніби, і не відчутно загалом. Воно таке ж велике, і так само міцно продовжує стояти в землі.Далі теж не особливо помітно, що це величезне дерево колись впаде. Воно потріскує, стікає соками, але лише з останніми рухами пили починає різко хилитися і падає. Й це падіння вже не зупинити.Так, ми не могли і не можемо зараз, кількома масованими різкими ударами розбити орду, як не можна зрубати велике дерево кількома ударами сокири. Але дуже добре робимо невеликі, проте методичні рухи пили. Правильно вибрано напрям руху. Кожна перебита артерія комунікацій, кожен склад, кожна стоянка техніки чи аеродром, навіть кожна окрема знищена ворожа одиниця поступово, проте невпинно, наближають нас до падіння армії окупантів.Звичайно, навіть при достатній кількості критичних ударів, орда впаде не за один день, та процес цей уже не буде довгим, у порівнянні зі всією війною.А головне, що процес падіння ворог уже не зможе зупинити 😉https://t.me/olvoitko