три роки я нічого сюди не писала і вирішила, що хочу відновити цей щоденник 📝

життя за ці роки кардинально змінилося 🫣 ми вже два роки живемо у Вірменії і це було краще рішення за останні 4 роки

думки останніх днів:
— харківʼянам найважче дається вимушена еміграція, куди б ти не приїхав всеодно в Харкові було краще. міні Єреван, після Хемніця подобається алеее: багато сміття, взимку погане повітря, європейські ціни, а зарплати ні🥲

— материнство капець як не до оцінюють в суспільстві. зараз, коли моя дитина ходить в садочок я в шоці, від кількості задач які були на мені в Німеччині + дитина. не дивно, що я схопила вигоряння.

— друга зміна у жінок, які хочуть професійно розвиватися та будувати кар’єру. Коли з 9-17 ти займаєшся своєю реалізацією, а потім дитиною та побутом 🫠 в цьому мені відгукується європейський підхід де партнери ділять обовʼязки навпіл. Але, все одно це не чесно, бо жінки частіше мають менше заробітну плату + у жінок гормони + вагітність та відновлення після вагітності займають час.
це така болюча тема для мене, бо мене бісить, що жінки вимушені жити в світі, який влаштований тільки під чоловіків

всім хто тут є, гарно дня 🫂
любіть та бережіть себе