Олександрія Сьогодні

🇺🇦Сьогодні, 23 лютого, в Олександрії відбудеться прощання з Іваном Литкою. ⏺Початок о 10:00 від палацу культури «Світлопільський». Поховають захисника на військовому кладовищі.Іван Литка народився 5 січня 1987 року в селі Новоселиця Закарпатської області у багатодітній родині. Навчався у місцевій школі. Трудову діяльність розпочав у ранньому віці. Самостійно опанував професію муляра-штукатура, працював у різних регіонах України та за кордоном.Під час роботи в Новоархангельську познайомився з майбутньою дружиною. У подружжя народилося двоє синів. Згодом родина переїхала до Олександрії.У 2025 році був мобілізований до Збройних Сил України та брав участь у виконанні бойових завдань.Іван був людиною, на обличчі якої завжди сяяла усмішка. Його життєрадісність і позитив надихали всіх навколо. Він завжди був готовий прийти на допомогу, мав багато друзів. Любив риболовлю, опікувався тваринами. Для рідних був опорою та підтримкою.Іван Литка загинув 16 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання у Краматорському районі Донецької області.Вічна слава Герою!

🇺🇦Прощання із Олександром Біликом відбудеться сьогодні, 22 січня. ⏺Початок о 10:00 від палацу культури «Світлопільський». Поховають воїна на кладовищі села Новий Стародуб по вулиці Дружби.Олександр Білик народився 29 серпня 1975 року в селі Новий Стародуб Петрівського району. Згодом родина переїхала до Олександрії. Навчався у школі №17, подальшу освіту здобув в Олександрійському індустріальному технікумі за спеціальністю математик-програміст.Трудову діяльність розпочав у місцевих газетах «Городський кур’єр» та «Олександрійський тиждень». Певний час проживав і працював у місті Переяслав.У 2024 році був призваний на військову службу за мобілізацією.Олександр був працьовитою та різносторонньою людиною, майстром на всі руки. Захоплювався комп’ютерною технікою, риболовлею, вивченням історії рідного краю, ремонтом автомобілів. Любив природу й тварин. Доброзичливий і щирий, завжди готовий допомогти, мав багато друзів. Для рідних був люблячим сином і братом, надійною опорою та підтримкою.Відданий військовій присязі на вірність українському народу, загинув 20 грудня 2024 року під час виконання бойових завдань поблизу села Макіївка Сватівського району Луганської області.Вічна слава Герою!

🇺🇦Олександр Каленюк та Андрій Кравців – двоє захисників України, з якими 21 січня відбудеться прощання.⏺Початок о 10:00 біля палацу культури «Світлопільський». Поховають воїнів на військовому кладовищі.Олександр Каленюк народився 7 вересня 1970 року в селі Червона Кам’янка Олександрійського району. Виріс у родині військовослужбовця, тож із дитинства часто змінював місце проживання разом із батьками. Дитячі та юнацькі роки минули в місті Арциз Одеської області, згодом родина жила на Дніпропетровщині.З 2006 року разом із родиною проживав в Олександрії. Працював водієм у службі таксі. Колеги цінували його за сумлінність, відповідальність і доброзичливість.Олександр був людиною світлої душі – чуйним, життєрадісним і щирим. Завжди приходив на допомогу тим, хто цього потребував. Любив риболовлю, яка дарувала йому спокій. Для родини був люблячим чоловіком і батьком. Мріяв бачити доньок щасливими, тішитися онуками та вірив у мирне майбутнє.Вірний військовій присязі, мужньо виконуючи бойові завдання із захисту України, Олександр Каленюк загинув 3 листопада 2024 року в Курській області.Андрій Кравців народився 14 лютого 1997 року в Олександрії. Навчався у школі №15, згодом – у професійно-технічному училищі №13, де здобув фах автомеханіка.Проходив строкову військову службу, у 2017 році підписав контракт та брав участь в антитерористичній операції. Пізніше працював у місті Боярка. У 2024 році в Андрія народився син.Був мобілізований до Збройних Сил України, пройшов підготовку та виконував бойові завдання.Андрій був людиною, на обличчі якої завжди сяяла усмішка. Його позитив і відкритість надихали оточення. Любив спорт і активний спосіб життя. Для сім’ї був люблячим сином, турботливим батьком і надійним братом. Мріяв про власне житло та щасливу родину.Вірний військовій присязі, мужньо виконуючи бойові завдання із захисту України, Андрій Кравців загинув 10 січня 2026 року в Запорізькому районі Запорізької області.Вічна слава Героям!

🇺🇦Сьогодні, 15 січня, відбудеться прощання із захисником Володимиром Ніжніченком. ⏺Початок о 10:00 від палацу культури «Світлопільський». Поховають воїна на військовому кладовищі.Володимир Ніжніченко народився 5 квітня 1986 року в Олександрії. Згодом родина переїхала до села Червоне Криворізького району, де минули його дитячі та юнацькі роки. Після школи продовжив навчання в Олександрійському політехнічному коледжі за спеціальністю «Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів».Трудовий шлях розпочав у 2008 році на посаді менеджера з продажів. За роки роботи зарекомендував себе як сумлінний, відповідальний і доброзичливий працівник, якого поважали колеги та керівництво.У 2011 році в першому шлюбі в нього народилася донька Анастасія. У 2014 році Володимир зустрів майбутню дружину Юлію, а у 2018 році в родині народилася донька Діана. Доньки були для нього найбільшим щастям і сенсом життя.У липні 2024 року Володимира призвали на військову службу до лав Збройних Сил України. Він виконував бойові завдання та захищав Україну на Донецькому напрямку.Володимир мав золоті руки: працював з деревом, виготовляв вуличні гойдалки, підставки для квітів. Завжди щирий і усміхнений, умів підтримати та приходив на допомогу тим, хто цього потребував. Мріяв після війни відкрити власну справу й разом із родиною подорожувати Україною.Відданий військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконуючи військовий обов’язок, загинув 3 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Костянтинівка Покровського району Донецької області.Вічна слава Герою!

Новим Міністром оборони призначили Михайла Федрова.Таке рішення народні депутати ухвалили сьогодні, 14 січня.Основні тези Федорова з виступу у Верховній Раді:▪️Я йду на посаду Міністра оборони не як міністр, який побудував цифрову державу та створив Дію, а як людина, команда якої з 2022 року багато часу працювала на війну. Завдяки роботі нашої команди та підтримці Президента в Україні зʼявилися Старлінки, Армія дронів, Лінія дронів, UNITED24, перший у світі амазон для війни Брейв1 Маркет.▪️Наша мета – змінити систему: провести армійську реформу, покращити інфраструктуру на передовій, викорінити брехню й корупцію, зробити лідерство та довіру новою культурою. Щоб люди, які дають реальний результат, отримували винагороду й можливість зростати далі.▪️Наша амбітна мета – зробити Україну першою країною у світі, яка зможе прогнозувати та нейтралізувати ворожі атаки за допомогою ШІ.▪️Більше роботів – менше втрат. Більше технологій – менше загиблих. Життя українських героїв – найвища цінність!▪️Потрібно швидко, раз і назавжди змінити систему підготовки українських військовослужбовців. Якісна підготовка – це зменшення втрат і зростання ефективності. Не можна ігнорувати проблему ТЦК. Після комплексного аудиту ми запропонуємо системне рішення, щоб вирішити накопичені роками проблеми і при цьому зберегти обороноздатність країни.▪️У цьому році ставимо ціль – збільшити обсяги міжнародної військової допомоги.▪️Антикорупція – фундамент нового Міністерства оборони. Сьогодні той, хто краде на війні – наш ворог.▪️Ми виведемо розвиток українського ВПК на новий рівень. Нам ще треба зробити домашню роботу, щоб створити українську ППО та свій артпостріл з лазерним наведенням.▪️Найближчим часом ми зробимо глибокий аудит Міноборони та ЗСУ, щоб знайти додаткові можливості для покращення фінансового й соціального рівня забезпечення військовослужбовців.▪️Українці – найсміливіша нація⏺Олександрія сьогодні ➡️Надіслати новину

🇺🇦5 січня відбудеться прощання із захисниками Юрієм Щетьком та Максимом Трушем. ⏺Початок о 10:00 від палацу культури «Світлопільський». Поховають захисників на військовому кладовищі.Юрій Щетько народився 13 липня 1982 року в Олександрії. Родина проживала в селищі Олександрійське. Навчався у школі №12, згодом – у ПТУ №7 за спеціальністю «муляр-плиточник».Трудовий шлях розпочав на ТЕЦ-3. Паралельно заочно навчався у Донецькому політехнічному технікумі за спеціальністю «муляр». Працював майстром будівельного цеху на Димитровській брикетній фабриці, тривалий час – у Києві. Під час повномасштабного вторгнення повернувся до Олександрії. У жовтні 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України.Юрій був щирою, відкритою людиною з гарним почуттям гумору, умів підтримати словом і ділом. Завжди приходив на допомогу тим, хто її потребував. Користувався повагою серед друзів і знайомих. Був люблячим сином і братом, надійною опорою для мами та родини.Вірний військовій присязі, загинув 24 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання на Куп’янському напрямку Харківської області.Максим Труш народився 18 травня 1981 року в селищі Олександрійське. Навчався у школі №17, продовжив освіту в Донецькому інституті внутрішніх справ за спеціальністю «правоохоронна діяльність», здобув кваліфікацію юриста.З червня 2002 року проходив службу в органах внутрішніх справ Олександрійського МВ УМВС України в Кіровоградській області. З листопада 2015 року – в Олександрійському відділі поліції ГУНП у Кіровоградській області. У грудні 2018 року звільнився зі служби за власним бажанням. Обіймав посади оперуповноваженого, начальника відділення кримінальної міліції у справах дітей, начальника ювенальної превенції, заступника начальника міського відділу поліції.У 2017-2021 роках заочно навчався у Кременчуцькому льотному коледжі за спеціальністю «авіаційний транспорт».З лютого 2019 року проходив військову службу за контрактом у Національній гвардії України. Повномасштабне вторгнення зустрів, перебуваючи на плановій ротації в місті Краматорськ Донецької області.За час служби був відзначений численними міністерськими та відомчими нагородами, з липня 2015 року мав статус учасника бойових дій. Завжди з честю виконував свій обов’язок, захищаючи незалежність і територіальну цілісність України.Максим був чесним, відкритим, життєрадісним і небайдужим до інших. Для родини залишався надійною опорою та підтримкою.Захисник трагічно загинув 1 січня 2026 року.Щиро співчуваємо родинам, близьким, друзям і бойовим побратимам Юрія та Максима. Світла пам’ять про них назавжди залишиться в серцях усіх, хто знав і шанував наших захисників!

🇺🇦Прощання із загиблим військовим Богданом Єрмаковим відбудеться 8 грудня о 10:00 від палацу культури «Світлопільський».Поховають захисника на військовому кладовищі.Богдан Єрмаков народився 12 вересня 1996 року в селі Протопопівка Олександрійського району. Навчався в Березівській школі, після чого здобув фах у професійно-технічному училищі №31 за спеціальністю «Тракторист».Професійний шлях розпочав як робітник, однак невдовзі був призваний на строкову військову службу. Військова справа стала невід’ємною частиною його життя: у 2016 році він брав участь в антитерористичній операції, а у 2019 році повернувся до Збройних Сил України вже як військовослужбовець за контрактом.У липні 2022 року створив сім’ю. Разом із дружиною виховував двох синів.Богдан був цілеспрямованим, доброзичливим і відповідальним, вів активний спосіб життя, займався спортом. Завжди підтримував тих, хто поруч, і був опорою для своєї родини.Вірний військовій присязі та обов’язку перед Україною, Богдан Єрмаков загинув 28 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання у Пологівському районі Запорізької області.Вічна пам’ять Герою!

Україна знову стає пріоритетом для республіканців. Зеленський змінив стратегію і завойовує прихильність виборців Трампа, пише The Wall Street Journal, посилаючись на дані опитування.Команда Зеленського на чолі з Андрієм Єрмаком почала активніше працювати з аудиторією консервативних медіа, зокрема The Ben Shapiro Show, Special Report with Brett Baier та каналом Newsmax. У серпні президент провів у Києві молитовний сніданок у стилі США, після якого дав інтерв’ю ведучому християнського каналу Trinity Broadcasting Network Джоелу Розенбергу.Опитування Ukraine Freedom Project показують зростання підтримки військової допомоги Україні серед релігійних консерваторів на 22 відсоткові пункти, а серед республіканців, які регулярно відвідують церкву, – на 18 пунктів. За останні сім місяців рейтинг Зеленського серед виборців Трампа більш ніж подвоївся.78% тих, хто позитивно ставиться до Зеленського, підтримують надання військової допомоги Україні. Крім того, 64% вважають саме Путіна перешкодою для миру, тоді як лише 13% покладають провину на Зеленського.Попри масовану дезінформаційну кампанію Кремля, дії Росії лише посилили підтримку України серед консерваторів. 92% республіканських виборців занепокоєні загрозою російських дронів для Європи, а 76% – можливими атаками Росії чи Китаю на США.Експерти зазначають, що ключ до завоювання симпатій республіканців – це демонстрація успіхів: Україна знищила 35% російського Чорноморського флоту, 27% нафтопереробних потужностей та російськи літаки у межах операції «Павутина». Коли виборці дізнаються про такі результати, 85% із них підтримують продовження військової допомоги Україні

🇺🇦Сьогодні, 2 жовтня, відбудеться прощання із захисником Андрієм Архіпкіним.Початок о 10:00 від палацу культури «Світлопільський». Поховають бійця на військовому кладовищі.Андрій Архіпкін народився 2 липня 1981 року в Олександрії. Середню освіту здобув у школі №9. Вступив до ПТУ №17 за фахом верстатник широкого профілю та паралельно навчався на водія вантажного перевезення. Свою трудову діяльність розпочав верстатником на заводі «ЕТАЛ», потім пішов працювати водієм. Багато часу приділяв виготовленню меблів, оскільки йому подобалося працювати з деревиною. В майбутньому планував освоїти нові технології з її обробки. Захоплювався футболом, вболівав за ФК «Олександрія». У 2012 році одружився, згодом народилася донька.У жовтні 2024 року був мобілізований та пішов на фронт захищати Україну.Захисник був мужнім і розсудливим, щирим другом, якого цінували й поважали. Позитивний, із добрим почуттям гумору, умів підтримати у важку хвилину. Був люблячим сином, турботливим братом і дядьком, для рідних – справжньою опорою та гордістю.Військовий загинув 12 січня 2025 року в бою за Україну поблизу села Зеленівка Донецької області. Нехай світла памʼять про Андрія залишиться в серцях рідних і близьких. Вічна слава Герою!

🇺🇦Сьогодні, 22 вересня, відбудеться прощання із Сергієм Педченком. ⏺Початок о 10:00 від палацу культури «Світлопільський». Поховають захисника на військовому кладовищі.Сергій Педченко народився 18 жовтня 1970 року в селі Володимирівка Петрівського району. Згодом родина переїхала до Олександрії. Середню освіту здобув у школі №10, після чого навчався у ПТУ №7 за спеціальністю токаря.Створив родину, де народилася донечка. Працював на різних роботах – токарем у ТОВ «УКРРЕМ ТРАНС», охоронцем. Вирізнявся майстерністю у своїй професії та вмінням бути справжнім господарем і майстром на всі руки.Був спокійним, виваженим і справедливим, завжди готовим прийти на допомогу. Відкритий і товариський, мав багато друзів, ніколи не тримав образи. Люблячий батько й дідусь.Дбав про здоров’я – багато ходив пішки, уважно ставився до харчування, займався важкою атлетикою.У травні 2024 року був мобілізований. Після навчання його направили на службу до Луганської області.Вірний військовій присязі, у бою за Україну Сергій Педченко мужньо виконував свій обов’язок. 26 серпня 2024 року він загинув від поранень, несумісних із життям, отриманих поблизу села Невське Сватівського району Луганської області.Щирі співчуття рідним і близьким! Вічна слава Герою!