Олена «Гайка» Толкачова

Бій під Крутами: жертовність, що стала національним символом нескореності29 січня 1918 року відбувся бій під Крутами — нерівна битва між тисячами російсько-більшовицькими нападниками та українською молоддю, яка стала на захист власної державності. Більшовицький режим мав на меті знищити українську владу до її остаточного становлення — та встановити контроль над Києвом. Так, на чолі з есером Муравйовим, до околиць столиці було відправлено п'ятитисячний загін червоногвардійців.Назустріч ворожому загону вийшли сотні студентів та курсантів військових шкіл. Бій під залізничною станцією Крути тривав декілька годин: частина оборонців загинула в бою, а решту розстріляли більшовики. Саме ціною власного життя молоді захисники завдали втрат ворогу — та стримали наступ. Вони виграли для України дорогоцінний час, що дозволило уряду УНР укласти Берестейський мирний договір — і здобути міжнародне визнання незалежності України.Сьогодні найдостойніші сини України знову виборюють державність та пишуть нову історію. І мстять за сотні років спроб знищення української нації. Скоро — у відео від підрозділів Третього армійського корпусу.Підписуйтеся на інші ресурси Хорунжої служби 3 АК:Instagram | YouTube | Telegram | Threads

‼️ Банківську картку Руслану Книшу видав особисто голова НБУ Андрій Пишний. Він відреагував ще вчора вночі — після того, як у ПриватБанку людині відмовляли, «морозилися» і демонстрували дубоголову байдужість. Андрій Пишний по-людськи вболіває за українську справу і допомагає армії. Але чи є його людська реакція на несправедливість достатньою відповіддю державного апарату на цей інцидент?На мою думку — ні.Тим більше недостатньою є реакція ПриватБанку. Банк запропонував допомогу з протезуванням. Дякую. Але протезування у Руслана і так буде. Він уже отримує всю можливу медичну допомогу і отримуватиме її надалі.Натомість залишаються невирішеними питання житла, адаптації, побуту, роботи, майбутнього.Ми перебуваємо в комунікації з усіма — урядом, Національним банком, ПриватБанком. У першу чергу я хочу, щоб армія чиновників повернулася обличчям до армії, на плечах якої ще тримається Україна. Держава повинна ухвалити низку рішень, які унеможливлять знущання чиновників з поранених військових у майбутньому.Банк має провести серйозну внутрішню роботу й змінити процедури.Загалом вчорашня сцена в Приваті — це симптом глибокої прірви між армією воюючої країни і людьми, які на четвертому році війни живуть звичним життям, лише з поправкою на побутові незручності у вигляді перебоїв зі світлом.Добре, що за Руслана є кому заступитися.А що щодня переживають інші солдати, ветерани, поранені?Поки держава і суспільство не усвідомлять, що війна — це справа всіх, а не жменьки порядних людей, проблеми лише накопичуватимуться.

‼️ Українська бюрократія пробила чергове дно.20-річний солдат. На війну пішов у 18. У районі Ізюмського на Харківщині втратив усі кінцівки. Високі ампутації. Ідейний, тримається. Медичний куратор нашої служби привезла його у ПриватБанк відновити картку — на неї мають надійти державні виплати. Телефон із картками був втрачений у бою.Менеджер у відділенні на проспекті Берестейському, 27-А дістає готову картку і каже:візьміть її в руки і потримайте біля обличчя для фото.У людини немає рук.Немає рук — немає картки.Тримати картку іншій людині «не можна».Єдина «альтернатива» від банку — оформити довіреність і видати картку на ім’я медичного куратора.Вдумайтеся.Людина, яка втратила на війні руки й ноги, не може отримати свої гроші, бо не має рук.Соромно було комусь? Шукали рішення? Проявили людяність?Ні. Процедури важливіші за людину, яка за них воювала.Поранений вирішив чекати на протез руки. Місяці. Можливо рік.Без грошей, які держава йому винна.Ми це так не залишимо.Держава, банки й бюрократія мають повернутися обличчям до війська. Бо інакше — це зрада, а не просто ідіотизм.‼️ Прошу про репост.Тільки публічний резонанс змусить цю систему ворухнутися.

14 жовтня — три роки легендарній Третій штурмовій!З перших днів повномасштабного вторгнення ми формували дух і перероджувались у боях: за Київ, на Запоріжжі, під час звільнення Херсону, під Бахмутом, у Авдіївці та на Харківщині. Перетворили хаос війни — у професійну систему, а біль — у помсту. Довели, що здатні на більше, ніж здавалося можливим. І Третя штурмова виросла в Третій армійський корпус.«Вітаю рідну Третю штурмову бригаду із третьою річницею заснування. Створена з добровольців, вона стала найбільшою в ЗСУ, пройшла унікальний бойовий шлях і культивує лідерство, креативність, ініціативу. Або борешся, або зникаєш. Ми боремося — бо є заради чого: “щоб ти, Український народе, був господарем на своїй землі”», — командирТретього армійського корпусу, бригадний генерал Андрій Білецький.Стеж за найбільшою бригадою: Telegram, Instagram, Facebook, TikTok. Пам’ятаємо своїх полеглих. І продовжуємо битися заради живих. З днем УПА і Третьої штурмової!3ОШБр | Instagram | Facebook | YouTube | ab3.army | TikTok | Підтримай Третю штурмову🇺🇦