— Льох, ви ж водите людей в гори?— Та водимо, але часу вистачає лише на військових і ветеранів, щоб трохи розвантажити їхню менталку…— О, саме таких і треба зводити…З такого діалогу розпочалися кількамісячні приготування до виправи «Шлях честі» — пам’ятного походу бійців 46-ї окремої аеромобільної «Подільської» бригади спільно з фондом «Тихо», що увінчалися чотириденним переходом Чорногірським хребтом.Це не була виправа, щоб просто «погуляти». Бійці 46-ки приїхали із зони виконання бойових завдань, щоб пройти цей маршрут і встановити пам'ятні таблички на 10 вершинах Чорногори. Це присвята тим, чиї життя забрали вороги; тим, хто і далі знаходить у собі сили боротися, та тим, хто перебуває в застінках…Сказати, що це було непросто — нічого не сказати. Зливи чергувалися з палючим сонцем, денна спека — з пронизливим нічним холодом, але крок за кроком кожен із команди пройшов цей шлях. «Шлях честі» став не лише назвою, а одним із символів тієї стежки, якою крокують сьогодні й щодня українські військові та весь український народ, хоч би яким важким цей шлях був.А ще хлопці та дівчата збирають на транспорт. Якщо вас хоч трішки зачепила чи, можливо, надихнула ця історія — киньте пару (чи не пару) гривень. Гривня до гривні — і зберемо на потрібне. Дякую!