Південна Корея відкликає свого посла з України.

Усе почалося з однієї недбало висловленої фрази з трибуни ООН, а закінчилося тим, що одна з ключових країн Азії згортає дипломатичну присутність у Києві.

Сеул каже, що Україна вибачилась, але цього замало. Наше МЗС пояснює, що міністр не вибачався, а лише сказав, що йому "прикро". В Офісі президента взагалі заперечують, що була якась домовленість про конфіденційність.

Тобто замість того, щоб закрити питання, ми вже тижнями публічно з'ясовуємо, хто що сказав, хто що мав на увазі і хто кому що обіцяв.

А навіщо?

Південна Корея — це одна з найпотужніших оборонних промисловостей світу, технології, інвестиції, величезний ресурс для відбудови. Вони як ніхто розуміють, що таке жити поруч з агресором. А солдати КНДР, їхнього головного ворога, воюють проти нас. Ми природні союзники. Мали би бути.

Але знову впираємося в те саме — системи немає. Повторюся, кожен виступ, кожна промова, кожен публічний пост президента мають проходити відповідну перевірку. МЗС, Міноборони чи інше профільне відомство має чітко розуміти, що саме і в якому контексті можна говорити публічно. Особливо коли йдеться про міжнародні відносини чи військову інформацію. Як результат, спочатку Зеленський каже, не погодивши, а тепер всім миром розгрібаємо.

Але про що взагалі може йти мова, якщо протягом всього цього скандалу У НАС В СЕУЛІ НАВІТЬ ПОСЛА НЕМАЄ. Посольство очолює тимчасовий повірений. Як можна будувати відносини з такою країною без посла? Це катастрофа.

Зараз треба терміново рятувати відносини. І це можливо: відкликати посла ще не означає розірвати стосунки.

Призначте нормального посла. Припиніть перепалки в пресі. Сядьте й поговоріть тихо, як дорослі люди. І почніть уже нарешті всерйоз працювати з Азією. Це не край світу, це гроші, технології і зброя, яких нам так бракує.

Всі вже зрозуміли, що сваритися ми вміємо. Час навчитися будувати нормальні партнерські відносини. Вимикаємо "потужність" і вмикаємо розум.