Все почалось з того, що я плутав українські Е та Є в молодших класах школи - бо виріс у монолітно-російськомовній родині. Мій базис української був від бабусі Зіни - до якої я ходив малим по молоко, і від Альфа з Мельмака.Я запитав у вчительки - що можна почитати, щоб покращити українську - і вона порадила Святослава Скляренка. Читання Святослава відбувалось під піратську касету Scorpions - яка по чесноку дуже асонувала з текстом. Я взяв для себе дуже багато речей з тієї книги. Одна з ключових речей лежала на початку книги. Святослав спав зі своїми воями просто на землі, підклавши сідло під голову. (Це не про сідло, і про сон - а більше про простоту в усьому). І я звісно звичайний вояк а ніякий там князь. Але кожного разу, коли є можливість кімарнути в черговій посадці, коли підкладаю під голову кевларове стегно з турнікетами замість подушки - згадую той фрагмент книги.До чого тут це? Мабуть мені б хотілось поділитись з вами тією старезною книгою, яка розповідає про багацько інших скарбів, які ми часто не відстрілюємо у житті. Особливо для тих хто буде йти після нас.А по друге - якщо ви хочете так само простецьки спати на землі) паралельно між удобренням цієї землі тим хто по неї прийшов у ваших місіях. Зустрічати світанки у найкрасивіших місцях нашої та іншої проклятоої країни з кращими людьми, бачити незакакані світловим шумом зорі і бачити плоди своєї праці у щоденній статистиці...Найближчим часом ми будемо створювати роту крил в новому підрозділі - і мені потрібні саме Ви. Якщо ви чекали знак Всесвіту і щось досі відкладали - прийшов час приєднатись до нашої команди. Всьому навчимо, чим зможемо забезпечимо і завжди будемо поруч у виконанні роботи.Стукайтесь у приватні - принаймні можете поставити питання, якщо маєте сумніви. Або ж збирайте рюкзак, час приєднуватись прийшов. Ви нам дуже потрібні.