Колеги,сьогодні відзначається Всеукраїнський день психолога.Ми працюємо в країні, яка тривалий час живе у війні. Психолог перестав бути «про самопізнання» він став частиною інфраструктури, на якій тримається суспільство. Військові, родини загиблих, діти, які виросли під сиренами, ветерани, які повертаються, цивільні, які навчилися не відчувати, щоб вижити — усі вони рано чи пізно приходять до когось із нас. І післявоєнна Україна буде будуватися не тільки з бетону й логістики. Вона буде будуватися з того, наскільки якісно ми зараз зробимо свою роботу.З кожним роком стає очевиднішим: значення професії зростає і разом з ним зростає наша відповідальність. За якість того, що ми робимо. За освіту й підготовку тих, хто приходить у професію. За матеріали, якими ми користуємося в роботі, за дослідження, за методики, які ми впроваджуємо. За чесність інтерпретацій. За неупередженість у роботі з клієнтом — байдуже, прийшов він сам, його направили чи він потрапив до нас не за власним вибором.Дякую вам за цю роботу. За те, що обираєте доказовість замість ефектності. За витримку. За те, що не знижуєте планку, навіть коли це було б зрозуміло.Бережіть себе.З повагою,Олег Бурлачук