📚П'ять років тому я писав про величезний ринок книжок про Трампа. Американці не могли насититися критичною публіцистикою і журналістськими наративами про першу адміністрацію Трампа.За Трампа 2.0 усе не так. Як пише пише медіажурналіст Пол Фаргі для The Atlantic, зараз книжки про Трампа не продаються так гарно — частково через те, що багато вже було написано минулого разу, але також через те, що нова адміністрація більш зібрана і менше хвилюється про публічну критику:🗣«...“бульбашка” книжок про Трампа луснула. Безперечно, частково це наслідок втоми читачів: є якийсь ліміт на те, скільки книжок про Трампа може купити конкретний фанат політики. Але можливо, що і сам президент особисто підточує привабливість книжок про свою улюблену тему. Під час першого терміну книжки про Трампа обіцяли пікантні викриття про закулісні конфлікти, образливі приватні коментарі та божевільні плани, яким ледве вдалося запобігти. Цього разу команда Трампа, схоже, згуртована, його образливі заяви відбуваються публічно, а божевільні плани ніхто не зупиняє. Можливо, хронікерам просто менше що відкривати».Що натомість?🗣«Схоже, що найгарячішою темою в політичному книговиданні протягом останнього року були не Трамп, а його опоненти на виборах 2024 року — можливо, тому, що читачам було цікавіше зрозуміти, як демократи примудрилися так катастрофічно все провалити. “Original Sin” — книжка Джейка Теппера та Алекса Томпсона про фізичний і когнітивний занепад Джо Байдена — була бестселером значну частину літа. [Прим. OYT: ми писали про неї у травні]. Мемуари Камали Гарріс про вибори 2024 року, “107 Days”, уже три місяці тримаються у рейтингах бестселерів. Жодна нещодавня книжка про Трампа навіть близько не наблизилася до цих показників».
🕛Підсумки 2025 року Невеличка guilty pleasure 31 грудня — підбити підсумки року для Old York Times. Спочатку кілька загальних рефлексій, а потім традиційно розповім про улюблені дописи року.▫️Цей канал — це хобі-проєкт, який допомагає scratch my creative itch: додає мотивації читати розумні матеріали і писати тексти. Я б це робив і без публічного каналу, але все-таки веселіше писати не в шухляду чи для примхливих ФБ-алгоритмів, а розуміти, що кілька тисяч людей побачить твою роботу, а кілька сотень уважно прочитає.📍Загалом за останні кілька років написання текстів трохи впало у статусі. ШІ-чатбот сконструює для будь-кого доладний грамотний текст, а ширше — медійне споживання переходить у відео. Але потреба у цікавих людських текстах без вихолощених ШІ-банальностей залишається — як серед аудиторії, так і, що не менш важливо, в ролі спортзалу для мозку їхніх авторів.▫️Зараз не вистачає часу і натхнення працювати над систематичним залученням нової аудиторії — для мене це була би вже робота, а не креативна віддушина, а роботи у мене зараз і так вистачає. Тому кількість підписників у телеграмі за рік навіть скоротилася десь на 5%, а серед нових читачів живі люди йдуть впереміш з порноботами. Але тішить, що тисячілюдей продовжують нас читати в телеграмі, плюс аудиторія імейл-розсилки майже подвоїлася — зараз там у нас майже 1800 людей (і ви теж підписуйтеся, якщо зараз менше користуєтесь телеграмом). Також я систематично не працюю над залученням реклами, але відкритий до пропозицій — спорадична реклама дозволяє трохи більше донатити на ЗСУ і додає мотивації працювати.▫️За цей рік у нас вийшло понад 50 матеріалів — навіть трохи більше, ніж у два минулі роки. Тематично у 2025 році я продовжував багато оглядати матеріали англомовних медіа про російсько-українську війну, але також почав більше писати про внутрішню політику США: з приходом Трампа ця тема стала важливішою, а я все-таки історик-американіст за освітою і у вільний від роботи час. Писав також про інші важливі теми, які мене цікавлять — штучний інтелект, медіа, вплив технологій.Найпопулярнішим дописом 2025 року став огляд резонансного матеріалу Foreign Affairs «Шлях до американського авторитаризму» (12 тисяч переглядів, 250+ репостів/збережень в особисте).А ось п’ять із моїх улюблених статей за цей рік:✔️«Спортзал для мозку: як штучний інтелект впливає на нашу здатність писати і думати» — важлива ідея, актуальність якої тільки збільшується✔️«Чим соцмережі схожі до тютюнових компаній» — ще один приклад формату «підсвітити важливу ідею, про яку в нас не так багато говорять»✔️ «Що пішло не так з президентством Байдена?» — приклад оригінального аналізу на тему американської політики ✔️«Мистецтво політичної влади в (майже) демократичній країні: шість уроків від Ліндона Джонсона» — огляд найкращої нонфікшн-книжки, яку я коли-небудь читав (а також найбільший довгобуд в історії Old York Times і моя персональна перемога у боротьбі з прокрастинацією)✔️«Як найменша мова Швейцарії розпалила багаторічний конфлікт» — ностальгічний формат; те, заради чого ми засновували цей проєкт сім років тому: короткий огляд і переказ цікавої статті в англомовному медіа, яку ви навряд чи прочитаєте самостійноДякую, що були поруч у цьому році! До зустрічі вже скоро.АнтонФото: різдвяна хода у Києві 2025 (КМДА, CC BY 4.0)
🗓Найважливіші світові події 2025 рокуЯким ми запам’ятаємо цей рік? Традиційно обрав суб’єктивний топ ключових подій і трендів, які визначали 2025. ▪️Дональд Трамп прийшов до влади у версії 2.0. Оновлений Трамп більш схильний до масштабних змін і менш обмежений нормами і законами. У зовнішній політиці Трамп зруйнував архітектуру американської допомоги, розпочав масштабні торгові війни і коливався між заповітною мрією отримати Нобелівську премією миру та прагненням повалити режим у Венесуелі. У внутрішній політиці на зміну красивим казкам про економію кількох трильйонів доларів на неефективності уряду прийшла холодна реальність: великий закон, який виконав класичний вішлист республіканців і додасть кілька трильйонів дефіциту бюджету.▪️Російсько-українська війна продовжується без завершення на обрії. Усі «мирні плани», які фігурували в новинах цілий рік, були потрібні для продовження американської підтримки, але не були реальним способом завершити війну. Як гарно сформулював польський міжнародник Даніель Шеліговський, «2025 рік запам'ятається як рік, коли вперше країна, що зазнала нападу і прагнула покласти край війні, була змушена вести переговори не зі своїм ворогом, а зі своїми власними партнерами». Загалом Україна зараз у складній ситуації, хоча були й хороші новини — операцію «Павутина» будуть вивчати у військових академіях по всьому світу, а 90-мільярдний «кредит» від ЄС гарантує фінансування на наступні два роки.▪️Праві популісти в ключових європейських країнах ще не при владі, але гарно себе почувають. Ультраправа «Альтернатива для Німеччини» отримала 20% голосів на федеральних виборах 2025 року, найкращий результат в історії партії. У Британії Кір Стармер є одним із найменш популярних прем’єр-міністрів у історії, а в опитуваннях лідирує правопопулістська Reform UK.▪️Ізраїль і Хамас уклали крихкий мир (Трампу все-таки вдалося завершити хоча б пів війни), а громадянська війна в Судані залишалася найбільш смертоносним військовим конфліктом у світі: лік загиблих іде на сотні тисяч, внутрішньо переміщених осіб — на мільйони, а постраждалих від голоду — на десятки мільйонів.▪️Штучний інтелект став не лише великою частиною нашого життя, а й рушієм економічного зростання. ChatGPT має понад 800 мільйонів активних користувачів — біля 10% усього населення Землі. Генеративний ШІ всюди, він допомагає нам у роботі і заповнює стрічки соцмереж низькоякісним слопом. Що важливо, зростання американської економіки (яка є драйвером світової) багато в чому тримається на ШІ-компаніях.Фото: лідери Польщі, Британії, Франції і Німеччини зустрічаються з Володимиром Зеленським у Києві, травень 2025 (офіс прем'єр-міністра Британії, CC BY 2.0)
🇨🇭Як найменша мова Швейцарії розпалила багаторічний конфліктМій улюблений жанр статей у The New Yorker — великий соковитий розбір теми, про яку ніколи раніше не задумувався. Недавній приклад: матеріал Саймона Акама «Дуже велика битва за дуже маленьку мову» — репортаж про романшську мову у Швейцарії.Зі школи ми пам’ятаємо, що у Швейцарії чотири офіційні мови: французька, німецька, італійська, і ще якась. Ця четверта — це романшська: дуже маленька мова, якою говорять десь 40 тисяч людей, тобто менше відсотка населення країни, і здебільшого в одному великому кантоні Граубюнден (або Грізон) на півдні Швейцарії. Це «уламок пізньолатинської розмовної мови, який уникнув стандартизації здебільшого завдяки тому, що був захований в Альпах».Як пише автор, романшську визнали офіційною у 1938 році, але тоді це був здебільшого символічний крок, бо не існувало одного писемного стандарту; маленька мова поділяється на низку ще менших діалектів. У вісімдесятих-дев’яностих з’явилися реформатори, які спробували уніфікувати п’ять основних діалектів романшської. Для головного героя репортажу — 79-річного Бернарда Катомаса — це справа його життя. Результатом став новий уніфікований варіант мови, який об’єднує усі ключові діалекти.Утім, уніфікація стала предметом палкої боротьби і вдалася лише частково: наприклад, в офіційних документах. Перевести на уніфікований варіант навчання у школах не вийшло — батьки обурилися (не без допомоги організованої кампанії противників уніфікації), що їхні діти забувають рідну мову, чи точніше рідний діалект.Відтак вийшла ідеальна ілюстрація до відомого коміксу xkcd про стандарти. Якщо раніше у Граубюндені друкували підручники кожним із п’яти діалектів, то тепер друкують п’ятьма діалектами + ще уніфікованим варіантом.Як розповідає один викладач автору статті, «ми друкуємо вісім наборів підручників» (крім шести варіантів романшською, ще німецькою та італійською); при цьому підручники для найменшого діалекту використовуються лише в одній школі. Головна романшська газета, за словами її видавця, є єдиною газетою у світі, яка поєднує шість мовних версій в одному випуску (а реклама друкується здебільшого німецькою).Звичайно, Швейцарія — багата країна, яка може собі це все дозволити. «З 1950-х років Граубюнден перетворився з бідного сільського регіону на заможний альпійський край завдяки туризму, високотехнологічним галузям промисловості та гідроенергетиці. Сьогодні його бюджет — 3,9 мільярда доларів. На тлі цього, як сказав мені… державний службовець кантону, сума, що витрачається на підтримку мови меншини, є “крихітною”.»Відкрите питання — як на це все вплине епоха ШІ-перекладу. Тут змішані сигнали: ранні технологічні рішення схиляються до уніфікації, але висновки робити рано: можливо, навпаки потужний і легко доступний ШІ-переклад майбутнього (якщо він існуватиме) зможе підтримати попит на кожен локальний діалект, особливо на такому заможному ринку.▪️Читати повну статтю (~25 хвилин)
🔴Рубрика «досвідчені кагебешники маніпулюють дипломатами-аматорами»: у The Wall Street Journal вийшов великий розбір, як Кремль підштовхнув Трампа, щоб ключовим переговорником з американського боку був Стів Віткофф — особистий друг Трампа, бізнесмен без дипломатичного досвіду і відносною симпатією до Росії. Як пишуть автори, Путін вивчав психологічні профайли оточення Трампа. Спецпосланця з питань України і Росії Кіта Келлога позначили як потенційно ворожого (зокрема через те, що його донька керує благодійною організацією в Україні), натомість Віткофф із його бізнесовим складом мислення здався більш доречним. Тож, пише WSJ, Кремль допоміг відсторонити Келлога зробити і роль Віткоффа більш помітною, зокрема організував через Віткоффа важливий для Трампа обмін в’язнями.Віткофф уже здійснив шість візитів до Росії і зустрічається з Путіним годинами, без належної підготовки, а деколи і без перекладачів. «З часів союзу США з Йосипом Сталіном за програмою ленд-лізу жоден представник Білого дому не мав такого частого особистого доступу до російського чи радянського лідера». До речі, Віткофф жодного разу не відвідав Україну.Проблема з філософією «давайте закінчимо війну і всі гарно заробимо» навіть не в тому, що вона якось фундаментально неправильна, а в тому, що вона не спрацює на російській верхівці, для якої війна проти України вища за питання грошей.Питання, яке ставлять автори — очевидно, риторично — «чи Путін прийняв цей новий канал бізнесменів-дипломатів із щирим наміром домовитися про мир, чи ж колишній офіцер КДБ у Кремлі веде складну операцію з обману, віддзеркалюючи для Трампа його ж меркантильні цінності та водячи його за ніс».
🇸🇾Країна року 2025 від The EconomistНаша щорічна традиція — розповідати про те, кого The Economist обрав країною року. Йдеться не про найбільш заможну чи успішну країну, а про ту, яка досягла найбільшого прогресу за минулі 12 місяців.Серед претендентів у довгому списку — 🇨🇦Канада, де обрали прем'єр-міністром адекватного технократа, а не популіста; 🇲🇩Молдова, де проросійські сили не змогли прийти до влади; 🇰🇷Південна Корея і 🇧🇷Бразилія, які захистили себе від антидемократичного перевороту.У короткому списку дві країни — 🇦🇷Аргентина і 🇸🇾Сирія.У Аргентині її нетиповий президент Хав'єр Мілей, попри песимістичні очікування, досяг великого успіху в економіці — наприклад, допоміг значно знизити інфляцію (яка в Аргентині історично була дуже високою) та рівень бідності.Утім, перемагає Сирія, яка отямилася після десятиліть кривавої диктатури Башара Асада. Новий очільник Сирії лібералізував країну і відновив хороші стосунки із Заходом, завдяки чому економіка починає відновлюватися. Близько трьох мільйонів сирійських біженців повернулися додому. Попри проблеми, «Сирія у 2025 році значно щасливіша і більш мирна, ніж у 2024». ▪️Читати повну статтю (~4 хвилини)📍Читайте наші попередні замітки про країни року: Бангладеш у 2024, Греція у 2023, Україна у 2022, Італія у 2021, Малаві у 2020 і Узбекистан у 2019.
В останні місяці усі говорять про те, що зростання американської економіки тримається на ШІ-бумі (і припускають, що ж з нею станеться, коли/якщо ШІ-бульбашка лусне).Ось хороша ілюстрація із нової статті Дерека Томпсона:«Уся економіка США зараз — це одна велика ставка на штучний інтелект.Житловий ринок застиг у глухому куті. Фермерам важко. Виробництво скорочується вже кілька місяців. Найм — суцільне пекло. І попри це економіка США продовжує зростати, підживлена інфраструктурним проєктом зі створення потужностей для ШІ, якому немає аналогів у сучасній історії.Я багато писав про штучний інтелект останніми тижнями, але хочу наголосити на одній цифрі, яка найкраще передає масштаб цієї розбудови. За останні три місяці найбільші гравці — Meta, Amazon, Google, Microsoft і Oracle — витратили понад 100 мільярдів доларів на інфраструктуру ШІ, враховуючи чипи і дата-центри. З урахуванням інфляції, це еквівалент трьох “Мангеттенських проєктів” [розробка ядерної зброї у США]… за три місяці! У такому темпі щорічні витрати на розвиток ШІ перевищать бюджет усієї програми “Аполлон” [американський політ на Місяць] — і все це за рахунок приватного сектору».
🇨🇳Останнім часом ми всі стали трохи енергетичними експертами, але зробимо коротку паузу від тем у новинах і подивимося на одну з найважливіших історій у світовій енергетиці — Китай стає світовим лідером із відновлюваної енергетики.Ще недавно це було б дивним твердженням: Китай продовжує бути світовим лідером за викидами вуглекислого газу, а його економічний бум останніх кількох десятиліть завдячує вугіллю. Утім, за останні роки китайська влада багато інвестувала у чисту енергію.Як пише The Economist:🗣«Масштаби революції відновлювальної енергетики в Китаї настільки величезні, що їх важко осягнути. До кінця минулого року країна встановила сонячної енергії на 887 гігават — майже вдвічі більше, ніж у Європі та Америці разом узятих».Важливість ролі Китаю посилюється тим, що США при теперішній адміністрації навпаки не зацікавлені у розвитку відновлюваної енергетики (взагалі нелюбов до відновлюваних джерел енергії, особливо вітроелектростанцій — це щось особисте для Трампа).А енергетичне лідерство — це важливий елемент ширшого світового лідерства.The Economist додає:🗣«У контексті холодної війни відмітною ознакою "наддержави" було поєднання континентального масштабу та ядерного арсеналу, що становив загрозу для всього світу. Злиття величезних виробничих потужностей Китаю та його ненаситного апетиту до рясної, дешевої електроенергії власного виробництва заслуговує на те, щоб розглядати це як щось подібне — явище, що змінює світ. Це зробило Китай наддержавою нового типу: такою, що розгортає чисту електроенергію в планетарному масштабі».🗣«Китай тепер заробляє на експорті зелених технологій більше, ніж Америка на експорті викопного палива. Цей тренд триватиме просто тому, що відновлювальна енергетика дешева; якщо сумніваєтесь у її привабливості — порахуйте сонячні панелі на дахах у Пакистані. Робота, яку Китай виконує зі скорочення викидів у себе вдома — дедалі дешевша відновлювальна енергетика, потужніші накопичувачі, які роблять цю енергетику кориснішою, ефективніші ринки електроенергії, довгі лінії електропередач та всілякі супутні експертні знання — таким чином ставатиме дедалі актуальнішою та продаванішою за межами країни».
П'ятнична історія — The Economist аналізує глобальний ринок алкоголю.🗣«Для індустрії напоїв часи виглядають складними. Законодавці в Америці, Британії та інших країнах просувають ідею, що не існує безпечного рівня вживання алкоголю. Споживачі хвилюються, що випивка шкодить їхнім гаманцям так само, як і здоров'ю — особливо молоді, які п'ють менше, ніж попередні покоління. Не дивно, що інвестори говорять про “тютюновий сценарій”: якщо судити за співвідношенням цін акцій до прибутків, Diageo, Pernod Ricard та Rémy Cointreau, три провідні виробники міцних напоїв, оцінюються нижче, ніж British American Tobacco. Список скорбот, безумовно, довгий. Але склянка повніша, ніж ви можете подумати...»🗣«На Заході індустрія [алкоголю] останнім часом переживає, що молодь п'є менше, ніж попередні покоління. Це, за словами Марселя Марконде, директора з маркетингу AB InBev, було короткостроковим ефектом локдаунів, які ускладнили соціалізацію, та слабкого ринку праці, через який молоді люди залишилися без грошей. За опитуванням IWSR, частка респондентів покоління Z, які досягли законного віку для вживання алкоголю і заявили, що вживали алкоголь протягом останніх шести місяців, зросла до 73% цього березня проти 66% два роки тому. Марконде вважає, що це покоління дорослішає на кілька років пізніше, ніж їхні батьки: “25 — це новий 21”, — додає він.Замість того, щоб ставати тверезниками, люди п'ють інакше. Готові коктейлі розлітаються з полиць супермаркетів. Аналіз Deutsche Bank показує, що споживання міцних напоїв на душу населення скоротилося на більшості ринків за останні п'ять років, але для готових сумішей (часто це поєднання міцних напоїв та солодких міксерів) все навпаки. Джуліан Брейтвейт, керівник Міжнародного альянсу за відповідальне споживання алкоголю, некомерційної організації, що фінансується індустрією, вважає, що деякі люди “п'ють менше, але краще”. Згадайте молодих хіпстерів, які смакують дороге крафтове пиво чи натуральне вино.Також можна заробляти на непитущих. Великі бренди вклали чимало грошей у безалкогольні варіанти; Heineken 0.0 спонсорує автоперегони Формули-1, а Guinness 0.0 підтримує великий турнір з регбі. За прогнозами дослідницької компанії Euromonitor, глобальні продажі без- та слабоалкогольного пива цього року сягнуть 28,6 мільярда доларів, що на понад 11% більше, ніж у 2024 році. А в пабі Lucky Saint у Лондоні відвідувачі віддають 6,70 фунта (9 доларів) за безалкогольну пінту — приблизно стільки ж, скільки за звичайне пиво».▪️Читати повну статтю (~4 хвилини)
На виборах мера Нью-Йорка переміг Зоран Мамдані.Ось що я писав про нього у червні, коли він переміг на праймеріз Демократичної партії:Йому лише 33 роки [upd: вже 34], він мусульманин, який народився в індійській сім’ї в Уганді. У Мамдані мало політичного досвіду, ще кілька місяців тому про нього майже ніхто не знав, але він швидко став політичною зіркою в Нью-Йорку і загалом всій країні. Мамдані обійшов Ендрю Куомо, якого усі вважали фаворитом. Куомо — колишній губернатор штату Нью-Йорк, який мав 15 хвилин слави на початку пандемії, але згодом був змушений подати у відставку через скандал із сексуальними домаганнями, і загалом символізує класичний істеблішмент в найгіршому сенсі цього слова.
З одного боку, Мамдані виступає із сумнівними лівими ідеями — заморозити підвищення частини платежів оренди за нерухомість, ввести повністю безкоштовний проїзд у автобусах, побудувати державні продуктові магазини.(Останнє звучить найбільш дико для нас із поколіннєвою травмою соціалізму, але заради справедливості: Мамдані пропонує побудувати лише п’ять державних магазинів на весь Нью-Йорк — що звучить більше як дивний експеримент, а не як державне планування).З іншого боку, Мамдані складно назвати радикалом. Він очевидно талановитий політик, який за останні місяці показав свою здатність будувати політичні коаліції і працювати з людьми з різного політичного спектру. Скажімо, його підтримав Барак Обама і ще багато класичних демократів.Зовсім не факт, що він буде успішним мером Нью-Йорка, але стежити за ним буде цікаво.
TGLIST.COM.UA
