Old School ✙

Рубрика «русня восхітілась»«Креатива, конечно, хохлам не занимать. Сброс с птицы, муляж детектора дронов с фуфлежными антеннами (заморочились, хотя купить готовые проще, чем печатать на 3D-принтере).Когда саперы снимут вв и детонатор, протестируем само устройство, но предположение следующее - любопытный мамкин трофейщик устройство поднимает, включает, на экран выводится что-то типа "Сканирование...", а на контроллере (внутри ардуинка и сопутка по питанию с преобразователем) включается отсечка. И когда ты на радостях возвращаешься к группе, спустя время устройство отстегивает тебе ладошки, пол башки вместе с улыбкой, ибо свыше 100 грамм ПВВ, о чем оповещают соседей твои хлопающие на лету ошметки ушей.Лишний раз подобное устройство напоминает - не надо ничего пинать ногами и особенно подбирать, если точно и однозначно не знаешь, что и где берешь.P.S. Устройство было целое, это не повреждение от сброса - вскрывал феном с лицевой панели, чтобы не открывать имеющуюся крышку сзади, ибо ну нафиг - я бы ставил инициацию и на вскрытие».

Побачив у Тарас Григорович повідомляє. Днями раніше про перші дзвіночки проблеми писав Чорнило, який працює на тому напрямку.Вовчанський напрям (Вовчанські хутори, Тихе). Тут склалася напружена та складна ситуацію, яка систематично погіршується через відсутність адекватного командування.✅ 30% лісного масиву в районі н.п. Вовчанські хутори, що є ділянкою Краматорського загону та 113 ТрО — втрачено та, що немало важливо, загинуло багато наших бійців. Наразі під загрозою логістичний шлях в районі Покаляне.✅ Окрім того, що втрачено, командування безглуздо намагається повернути вже знищені позиції, де бувало таке, що за три дні на штурмах поклали 30+ бійців тільки зі 127 бригади ТРО.✅ Поки тут стояла 71 єгерська бригада, то все було більш менш під контролем, Зараз на їхній ділянці стоїть 113 ТрО, де всі в ах#ї від їхнього командування, планування та організації (провалена на всіх рівнях)✅ Командування Краматорського прикордонного загону теж незрозуміло де і не дуже турбується втратами свого особового складу. Управління провалене – на вогневих позиціях у контактних стрілецьких боях беруть участь начальник штабу і ротний.Можливо, висвітлення цієї інформації допоможе привернути увагу всіх небайдужих, безпосередньо командування та врахувати всі помилки задля збереження особового складу та більш адекватного планування операцій.Так вже традиційно склалося в нас, що коли проблема виноситься в публічний простір – якось її намагаються вирішити. Бо перший етап – це звернути увагу. Ступінь уваги пропорційний оперативністю реакції – така наша українська формула.Дякую Тарас Григорович повідомляє за підняття уваги до проблеми.Раджу на них підписатися. Вони молодці.

Кто не спит или на дежурстве — держите золото: Жером дропнул аж два альбома несколько недель назад, вот последний — Civitas Solis.While we lost our sons, they lost their worstWhile we lost our brothers, they lost their worstWhile we lost each other, they lost their worstTell me, who will be standing?Standing on the western wallStanding on the western wallStanding on the western wallStanding on the western wallStanding on the western wallЖером, снова отдавая дань уважения сражающейся Украине и храбрым украинцам, прямо и буквально предупреждает: если Европа не очнется — она падет и сгинет.Да, его творчество всегда было европоцентричным (за что и любим), и в этом альбоме он не просто восхищается стойкостью, достоинством и самопожертвованием украинцев — он видит в этом самопожертвовании последнее живое пламя духа на континенте.Более того, Жером буквально просит прощения у украинцев, высмеивает капитулянтов и напоминает: Европа — это не про серых и тучных людей. Европа — это про кровь тиранов, культуру и свободу.Его послание родной Европе предельно ясно: если вы забудете, кто вы есть — тьма с Востока вас не пощадит.https://www.youtube.com/playlist?list=OLAK5uy_nx0TiYZN2bUq2T7KOb4mo6HMKdsr4L1i4@yigal_levin

Путин, вероятно, хорошо знакомый с русскими народными пословицами — и, поразмыслив, что "от добра добра не ищут", решил пойти навстречу Вашингтону, пока амеры не соскочили со своими услугами.Это — если мы доверимся источникам Financial Times.То есть — пойти им навстречу, перестать сжигать свою армию об украинскую оборону и загонять экономику в полную пропасть. Да, оставив у Украины территории и города, вписанные в российскую конституцию, но получив от амеров утешительный приз — признание ими Крыма.Путин понимает, что если амеры реально устанут и ливнут с этого кейса, то Москва останется один на один против Украины и Европы за ее спиной. А Европа — это игрок, который буквально еще не начинал, и у которого кратно больше ресурсов и денег.А так Путин получает передышку и Крым — который можно продать своим лохам как успех и победу. Ну и, да, лесбийские афрополяки таки не дошли до Москвы, супостат был заблочен — да, ценой сотен тысяч жмуров и еще сотен тысяч калек, но когда московиты вообще считали людей?Да и афрополяк — это лютейший враг, тут и десятка лимонов людей сжечь не жалко, лишь бы такого супостата остановить.Ну и, как я писал несколько месяцев назад: как мне кажется, цель Киева — не дать Москве ливнуть с этой войны. Не дать русским соскочить — пока их армия перемалывается и деградирует, а экономика скользит по накатанной. Нельзя весь этот процесс прерывать — особенно на фоне раскачки и рассвета Европы.@yigal_levin

Німецький мінний загороджувач Skorpion Це інженерна машина для дистанційного мінування на базі гусеничного тягача M548 (США). Вона використовує один тип протитанкових мін DM1274, більш відомих під позначенням AТ2. Установка мінного загородження виконується під час руху по командам з пульту керування, розташованого в кабіні транспортного засобу.На вантажній платформі тягача встановлено шість пускових блоків, що повертаються навколо вертикальних і горизонтальних осей, причому кожен блок може повертатися і змінювати кут нахилу (відповідно і кут викиду мін як по вертикалі, так і по горизонталі) незалежно від інших. Це забезпечує багатоваріантність розмірів і форм мінних полів.У кожен пусковий блок встановлюється по п'ять мінних касет. А кожна касета споряджається двадцятьма мінами, причому міни в касеті розташовані в чотирьох пускових трубах-стволах, по п'ять мін у кожній трубі. Таким чином у кожному пусковому блоці 100 мін, а всього Скорпіон несе 600 протитанкових мін DM11274. Система управління дає змогу здійснювати викид мін в автоматичному режимі з проміжками між залпами 8, 10, 12, 16, 25 або 50 м. або в режимі ручного управління в будь-якій послідовності і з будь-якими проміжками між залпами. Однак у залпі завжди п'ять мін, тобто кожна труба-ствол викидає тільки всі п'ять мін відразу. Мінімальний час викладання одного комплекту мін близько 5 хвилин. Час перезарядки близько 1 години.Міни та кава з канапками!

Тепер вже точно можна казати що сили оборони покидають Курщину, це було очевидно з перших днів заходу наших сил, і стояло лише питання «коли?», і чесно кажучи, ніхто такого успіху не очікував принаймні в моєму "робочому" оточенні. Україна тримали райцентр, м. Суджа 218 днів, це трохи менше ніж росіяни тримала Херсон (254 дні). На мій погляд операція гарно спланована та себе виправдала. Росіяни з резервів та інших напрямків зняли угрупування у близько 50 тисяч осіб, серед них "елітні" бригади морської піхоти та ВДВ, а також одні з найкращих дроноводів окупаційної армії. Більшість цих "елітних підрозділів" (які відрізняються від звичайних наявністю військової техніки, а не жигулів), тільки за geoint-інформацією в Курьскій області залишили більше 500 од. тільки військового металобрухту, без врахування цивільних авто, які росіяни використовують частіше за військовіНаші втрати в основному були цілком помірними для такого роду операційЦя операція показала нам як варто проводити наступальні оперції. В умовах інформаційної тиші, реальної, а не дешевий фальш як у випадку з Запорізьким контрнаступом. В умовах прикриття наступаючих сил з повітря, і це я навіть не про авіацію. Скільки "крил" було збито розрахунками зенітних FPV? Багато, достатньо багато щоб забезпечити угрупуванню безпечне пересування, але ненадовго.Ми могли б тримати Курщину й далі, але є 2 фактора які на це вплинули - військовий і політичний.Військовий фактор полягає в тому що росіяни знову нам перерізали головні логістичні артерії, що і змусило нас виводити сили в Сумську область, всі російські "заходи" у села Курщині останніми днями це заходи майже в пусті села, які можна було б відбити як би не довелося виводити військаЦе нажаль наша головна причина відходу з багатьох окупованих н.п. та головна російська тактика. Так було з з Северодонецьком, Бахмутом, Курахово, Вугледаром, теж саме росіяни намагалися та ще будуть намагатися провернути з Покровськом та Куп'янськом, але наразі сили оборони цьому запобігають."В лоб" у росіяни захоплювати міста майже ніколи не виходить так швидко, подивіться на Вовчанськ, Торецьк або Часів Яр. В загалому - це успішна операція, вічна слава всім хто віддав своє життя за Україну, вгризнувшись на територію ворога🅰️Dnipro Osint | Чат

Расхожий аргумент: мол, зачем США спасать сейчас Россию, если ее армия на территории Украины, а не наоборот — армия Украины на территории России? Мол, это признак, что у России якобы все хорошо.Такое утверждение — манипуляция, так как к войне на истощение оно не имеет отношения. В войне на истощение главную роль играют ресурсы, а не территория.Вот вам карта диспозиции сил Рейха, его союзников и сателлитов на апрель 1944 года. Сегодня, ретроспективно (а ретроспективно мы все и всегда умные, напомню), мы знаем, что на тот момент у Берлина уже не было никаких шансов. Поражение Рейха было неминуемо — вопрос был только во времени.Но если бы эту карту показать человеку, который вообще ничего не знает о той войне, и сказать: мол, смотри, Рейх не просто проигрывает, а несется к катастрофе, — то он скажет, ого, но ведь Германия на коне! Так много территорий у нее, ни один из фронтов не проходит по самой Германии, немцы воюют далеко от своего дома.Почему его такое видение будет неверным? Потому что после того, как провалился блицкриг в СССР (когда как раз и играет роль территория, так как быстрое ее занятие и молниеносный разгром сил врага должны привести к его капитуляции), война перешла в войну на истощение.А в такой войне у Рейха против СССР, США, Великобритании (со всеми ее доминионами) и ко. уже не было никаких шансов в ресурсном отношении.Тому самому человеку можно ответить: да, у Рейха по-прежнему много территорий, и война все еще не идет на территории Германии, но смотри — его уже откинули из-под Москвы и из большей части Украины.Точно так же, как откинули русских из-под Киева, Херсона и Харькова. То, что Россия, несмотря на то что остается на территории Украины, не означает, что у нее все в порядке.Все профильные OSINT-специалисты, мониторящие советские запасы, не просто так отмечают, что эти самые запасы подходят к концу, а где-то уже и вовсе исчерпаны.Не от хорошей жизни русские пересели на мотоциклы, ослов и "Жигули" в своих атаках, и не от великого полководческого гения их общие потери приближаются к одному миллиону.Про состояние российской экономики тоже не говорил только ленивый.Представьте, как вот в этом апреле 1944 года США резко устраняются, принимают решение не высаживаться в Нормандии, не открывать второй фронт и полностью прекратить ленд-лиз СССР.А без него вся военная промышленность Москвы просто встала бы. Прекратился бы выпуск танков, прекратила бы функционировать логистика. Я уже молчу о том, что уже собранных самолетов, танков и локомотивов было поставлено тысячи, а грузовых автомобилей — сотни тысяч.И как бы аргументировали это США? А тем, чем, мол, посмотрите на карту — Рейх повсюду, у него есть карты, а у СССР, который еще далеко от территории Германии и который полностью зависим от ленд-лиза, никаких карт нет. Плюс так много хороших парней погибло — миллионы! Это катастрофа! Этой войны не должно было начаться!И это касается любой войны на истощение. Египет начал против Израиля войну на истощение в 1967 году, которая длилась до 1970 года, но при этом снова территория не играла роли.Израиль тогда занял весь Синайский полуостров и даже проводил рейды на западную территорию Суэцкого канала.Но Каир не говорил, мол, смотрите, как карта закрашена не в нашу пользу, давайте тогда капитулировать. Потому что в войне на истощение важны ресурсы, а не количество закрашенных километров.И это еще вынося за скобки тот факт, что в войне такого масштаба, как российско-украинская, движение фронта на ±50 км — это рабочие вопросы.@yigal_levin

​​Український гарнізон Трапезунд​​у.109 років тому, 5 лютого 1916-го розпочалася Трапезундська операція РІА. Внаслідок якої було здобуто важливий турецький чорноморський порт Трапезунд (нині турецьке місто Трабзон на півдні Чорного моря).Трапезунд добре був відомий нашим предкам. Зокрема в часи славних Морських походів козаків Гетьмана Сагайдачного. Там містився потужний центр невільничого ринку – торгівлі рабами. Трапезунд взагалі був на той час в числі найбільш важливих міст Османської імперії. Імперії на піку свого розквіту, яка тримала в постраху всю Європу. Але тільки не запорожців. Вони двічі брали Трапезунд. Зокрема в 1614 та 1625 роках, і це не рахуючи дрібних супутніх боїв, без мети цілковитого опанування містом.  Під час Першої світової, війська Російської імператорської армії Кавказького фронту, які воювали проти Турецької армії, складалися не менше ніж на половину з українців. Це укомплектовані, із значним відсотком регулярні частини РІА, та Кубанське козацьке військо. Тож безумовно, що основна ударна сила Трапезундської операції мала український склад. Після Лютневої революції 1917 року, хвиля українізації Російської армії, не могла оминути і Кавказький фронт. У Трапезунді у вересні 1917 року, постав Український військовий комітет військ Анатолійського узбережжя. А залога  (гарнізон) з українізованих частин, була аж до грудня-січня 1917–18 рр. До того часу, коли Центральна Рада, направила туди флот задля евакуації українських вояків до України.

​​​​​​«Будь вірний до смерті і Я дарую тобі вінець життя» (Апокаліпсис, кн. II, 10)19 січня 1922 р. внаслідок чекістської спецоперації, в Бучі під Києвом, було схоплено отамана Орлика. Там він перебував на лікуванні внаслідок тяжкого поранення в хребет та руку, отриманого напередодні в бою з червоними окупантами.Полковник Армії УНР Федір Артеменко, більш знаний як Отаман Орлик. Був славетним і легендарним повстанським отаманом Київщини в 1920-1921 рр.Більшовики горіли ненавистю та лютим страхом перед ним. Ще б пак!Бо багацько він крові попив червоних окупантів. Бив добряче їх свиней, так що летіли їх голови як капуста. Летіли чортячі – голови чекістів, голови чонівців, комуністів та красноармійців, і іншої патолочі.Це фото зроблено після його арешту.Важке фото...Це лежить поранений Орлик в тюремному відділі Київської Губ ЧК. Казали, що родини загиблих більшовиків платили хабарі, щоб прийти і подивитися на нього з глумом. Важко уявити стан його. Знекровлений Лев якого кусають гієни.Та не довго тривали його душевні муки. Вже 26 лютого, за рішенням Київської ГубЧК, Отамана було засуджено до розстрілу. Але його справа не загинула, боротьба тривала і далі. Яку гідно продовжували його козаки повстанці ще весь 1922 рік.Слава Герою!

Кто смотрел и помнит сериал Band of Brothers – сегодня 80-летие забега лейтенанта Спирса в поселке Фой. Как было на самом деле, приведено по воспоминанием ниже:Рота «Изи» под командованием лейтенанта Дайка должна была возглавить атаку на Фой. План заключался в том, чтобы, преодолев 200 метров заснеженного поля, добраться до деревни и, используя ручные гранаты, очистить здания от немцев.Поначалу казалось, что план сработал, так как под прикрытием огня бойцы роты «Изи» двигались по полю в боевом порядке. 1-й взвод на левом фланге достиг нескольких хозяйственных построек, а 2-й и 3-й взводы продолжали двигаться вперед. Лейтенант Дайк, укрывшись за стогами сена, отдал приказ, который оказался для него неудачным.  Он жестом приказал 2-му и 3-му взводам присоединиться к нему за стогами сена. Теперь, когда все перестали двигаться, они стали легкой мишенью для немцев. Сержанты роты сходились к стогу сена, требуя от Дайка приказов, но, по рассказам этих людей, он тянул время и, казалось, не знал, что делать. В конце концов он придумал план. 1-й взвод обойдет деревню слева, откуда начнет атаку. Минометчики и пулеметчики взвода останутся в штабе роты за стогом сена и будут вести подавляющий огонь. Но уже через несколько минут после выхода из стога сена немецкие снайперы перестреляют восемнадцать человек из 1-го взвода.С опушки леса за происходящим наблюдал майор Уинтерс - бывший командир роты «Изи». Выкрикивая приказы роте двигаться вперед и уходить из-под удара, он пытался вызвать Дайка по радио, но безуспешно. В этот момент он заметил Спирса и приказал ему возглавить атаку. В ответ Спирс немедленно начал бежать по открытому полю.Достигнув стогов сена, он отстранил Дайка и взял управление на себя. Сержанты взвода, в том числе сержант Карвуд Липтон, ознакомили его с текущей ситуацией. Сержант Липтон вспоминал, что Спирс отдавал приказы каждому взводу, давая указания и направления, а затем побежал со своими людьми прямо за ним.Уверенные в себе и воодушевленные позитивным руководством, солдаты начали штурм Фоя, используя все имеющееся оружие, и начали продвигаться вперед. На дальней стороне Фоя застряла рота «I» - отрезанная от остального взвода и не имеющая рации, она не знала, что происходит вокруг. Узнав о своем положении, Спирс немедленно побежал через деревню Фой - деревню, полную немецких солдат и танков. Очевидец, сержант Карвуд Липтон, рассказывал позже: «Немцы были так потрясены, увидев американского солдата, бегущего через их линию, что забыли как стрелять!»  Как только Спирс соединился с ротой «I» и рассказал им о сложившейся ситуации, он побежал обратно через город - снова пересекая немецкие линии. Это был подвиг невероятной храбрости, и один из тех, за которые Спирса сегодня вспоминают больше всего.«Я помню широкие, открытые поля за Фоем, - писал Спирс в письме 1991 года, - где любое движение вызывало огонь. Когда я в одиночку пересекал открытую местность, по мне открыли огонь из немецкой 88-мм артиллерийской установки. Это произвело на меня впечатление».