24 лютого. Чотири роки повномасштабної війни, болю, але й безпрецедентної сили духу.У цей морально важкий день ми об’єдналися у молитві за Україну, за кожне врятоване життя, за кожну невинну жертву, за тих, хто поклав свої душі за своїх ближніх. В Національний день молитви за Україну долучилася до молитовного марафону на телеканалі "Новий Християнський". Це була особлива, дуже відверта розмова про те, що тримає нас ізсередини.Ділюся з вами цим ефіром і кількома важливими усвідомленнями:🙏🏻 Молитва – наша найсильніша опора. Коли летять ракети, люди звертаються до Бога не заради ритуалу. Це щирий крик душі до "останньої інстанції", який дає сили вистояти.🌍 Молитва стирає кордони. Де б ми не були — в Україні чи за кордоном – відповідальність за нашу землю однакова. Спільна молитва по всіх континентах цементує нас як націю.🌱 Ми дорослішаємо як суспільство. Шлях молитовних сніданків – яскравий тому приклад. Те, що колись здавалося незвичним у політиці, сьогодні стало частиною нашої суспільної культури і фундаментом цінностей.🤍 Уроки вдячності. Війна жорстоко, але дієво вчить нас не знецінювати своє. Вчить бачити велику жертву наших захисників і плекати в собі справжню вдячність.⚔️ Віра – це дія. Молитва не скасовує відповідальності. Молитва без дії не працює. Кожен із нас має свій фронт, і кожен мусить щодня робити свою справу заради України.🕊 Життя, творчість, наша щоденна робота – це продовження молитви. Для мене пісня завжди була формою розмови з Богом. Це інструмент, яким можна зцілити рани і наповнити людину любов’ю та силою.Молімося за мир і перемогу. Працюймо заради неї. Бо коли ми разом у молитві та праці – ми незламні! 💛💙