Дорогі наші капелани, воїни світла і добра!Сьогодні, у День військового капелана, моє серце сповнене особливого тепла і глибокої шани до вас. Цей день повертає мене у спогади, у ті місця та час, коли ваша надважлива місія ще не була настільки затребувана суспільством і державою. Пригадую нашу боротьбу за державне визнання професії військового капелана та складні дебати у сесійній залі, коли голосувався ініційований мною, разом з Тетяною Ричковою, Павлом Унгуряном, іншими колегами, законопроєкт №0907 про військове капеланство. Постійно спілкуючись з військовими в зоні АТО, я знала, наскільки ви потрібні нашому війську, нашій країні, нашим воїнам.Ви ті, хто не тримає в руках зброї, але стоїть на передовій найважливішого фронту – фронту людської душі. Ваша зброя – це Слово, Молитва і безмежне Милосердя. Там, де свистять кулі й розриваються снаряди, ви стаєте тихим голосом віри. У найтемніші хвилини ви несете світло надії. Ви стаєте духовною опорою наших воїнів, а коли серце розривається від болю втрати – першими розділяєте цей біль, зцілюючи рани, яких не бачить жоден лікар ...Схиляю голову перед вашим щоденним подвигом.Нехай Господь дарує вам сили, мудрості та оберігає на всіх шляхах вашого великого служіння! 💛💙🙏