Ми збирали жнива на вулицях, в хоспісах, в тюрмах, дитячих будинках…, а тепер Господь кликав нас оберігати #найцінніше - Його дітей, збирати жнива в Амбари Його любові, покрову і турботи.
Це було щось абсолютно інше, неосяжне, але таке жадане - бо прийшло від Ісуса! А що може бути ціннішим - ніж зробити ще один крок #послуху Йому?
Декілька днів потому ми були в кафе з Андрієм і ще однією сестрою, молились за іі потреби.
Раптом одночасно і я і Андрій відчули на руках вагу шовковоі мантіі. Вона ніби впала нам на руки просто з неба... Я розплющила очі...
Ти відчуваєш це?
Так!
То було покликання Пасторів. То був поворотний момент. То було і назажди залишиться найціннішим і почеснішим покликанням.
Бо найдорожнне для Господа - це Його діти. І нема нічого ціннішого, ніж коли Він довіряє іх, що разом бути Його Тілом на землі допоки Він не прийде!
Ми мало знали, як це - бути пасторами. Ще меньше знали - що нас нас чекає.
Але Господь був поруч. І є поруч. Його любові, милості і вірності вистачить на всіх.
Одне за ці майже 6 років служіння пасторами ми зрозуміли точно:
ЛЮБИТИ БОГА ЛЮБИТИ ЛЮДЕЙ БУТИ ЧИСТИМИ СЕРЦЕМ
І знову - Любити Бога, вклонятись Йому, довіряти Йому.
А все решта - це Його служіння через нас!
З ДНЕМ ПАСТОРА, ЛЮБІ СОРАТНИКИ БОЖІ! Несіть з честю і смиренням величезну довіру Господа до вас!