Європейська Солідарність

Нинішні йшли до влади під гаслом «Конституція - це формальність». Хотіли самі призначати винних, самі розправлятися, самі поміж собою ділити відібране у інших.Згодом навіть механізм придумали - «санкції», на тлі обмежень прав людини і громади під час воєнного стану.От тільки Конституція - не формальність. Вона є юридична (писаний і формально ухвалений документ) і фактична (реальний стан відносин у суспільстві).І українці вже не раз доводили, що бажаний для них реальний стан справ - це «вольность». Свобода і демократія. Саме про це і старовинні документи - як-от конституція Пилипа Орлика, у якій (певне, як данина моді) бачать коріння сучасної Конституції навіть офіс-менеджери.Навіть під час воєнного стану права і свободи обмежуються не абсолютно і свавільно - а у межах, визначених законом. Наприклад, цензура безумовно заборонена - а обмеження на поширення інформації чітко привʼязані до бойової роботи та до заборони вихваляння ворога. Ніде нема обовʼязку вихваляти владу і заборони на критику - навпаки, критика допомагає знаходити та вирішувати проблеми.Конституція передбачає для цього гарантії і механізми.Але захист Конституції - це обовʼязок усіх громадян. Якщо про це забуває влада, мають постійно нагадувати всі українці.І день ухвалення Конституції - гарна нагода згадати про це.📝 нардеп від «ЄС» Ростислав Павленко🇪🇺Слідкуйте за ЄС в Телеграмі!

ЗАГРОЗЛИВІ ОЗНАКИ ДИКТАТУРИНа владних пабліках широко цитується свіже дослідження КМІС щодо сприйняття українцями курсу країни. Мовляв, ура, 50% думають, що країна іде шляхом демократії!От тільки це шкідливе самозаспокоєння. Дослідження показує загрозливі тенденції, які очевидні, якщо читати далі заголовку.По-перше, не набагато менше українців вважає, що країна іде шляхом авторитаризму - 41%. І влада переслідуваннями опозиції, військових, громад, утисками свободи слова тощо дає українцям усі підстави так думати.По-друге, сприйняття демократії/авторитаризму має вкрай негативну динаміку. Іще нещодавно, вказує КМІС, у демократичності України була переконана абсолютна більшість українців. Тепер це не так. А демократія для нашого суспільства належить до абсолютних цінностей: бачити країну саме демократичною бажають 90% опитаних.По-третє, і нинішнє дослідження КМІС, і інші дослідження різних центрів показують, що українці чітко бачать підстави для загрозливих змін. Нагадаємо: понад 65% сприймають "санкції" проти Порошенка як боротьбу проти опозиції чи відволікання уваги від ситуації на фронті. Серед ознак авторитаризму опитані називають обмеження свободи слова, концентрацію влади в руках Президента і його оточення, корупцію...До речі, інші опитування показують, що корупцію вважають найгіршою проблемою близько 60% громадян - співставно з війною (а за деякими опитуваннями - сприймають гірше, ніж війну).При цьому понад 60% вважають, що владу можна і треба критикувати - але конструктивно, з пропозиціями альтернатив.У цьому криється розуміння українцями небезпеки диктатури. Бо диктатура закриває рота. І оточення диктатора може творити все, що забажає - без врахування думки суспільства. Мало того, як при цьому розвивається "крадівництво". Це також означає, що безконтрольні рішення стають неефективними.В умовах війни це - смертельна небезпека.Тож, замість хвалитись вихопленою з контексту цифрою, владі час задуматись. Її диктаторські замашки люди бачать - і не схвалюють їх.Це мало би бути ще одним сигналом для зміни політики. Для формування Уряду національного порятунку з професіоналів, які прагнутимуть досягти результату, а не задовольнити офіс-менеджерів.Але влада зайнята. Зараз треба відмазати Чернишова. Потім - зібрати голоси на "100% уряд Єрмака". А люди - хай "марафон" дивляться і телеграм читають. Там їм пояснять, чому наш лідер найвеличніший.От тільки віри цьому ймуть дедалі менше.📝Ростислав Павленко🇪🇺Слідкуйте за ЄС в Телеграмі!

«ОСТАТОЧНЕ ВИРІШЕННЯ» УКРАЇНСЬКОГО ПИТАННЯОстанні заяви що путіна, що його поплічників не залишають сумніву: у кремлі нічого не змінилось.Мета – позбавлення України можливості захищатися, демонтаж української держави і асиміляція українців у «єдіний народ». За 11 років війни росія не раз демонструвала: добровільно вона не зупиниться. Її можна лише зупинити. Бо інакше вона йтиме до мети – «вирішення українського питання» в дусі гітлера. Тут справа і в раціональних факторах (економічний потенціал, мільйони слов’янського населення, геополітичне положення) – так і ірраціональній налаштованості, ба навіть віруваннях кремлівських очільників. Усі оці «розпад срср як катастрофа століття», «Україну придумав ленін», «усе у вас наше» - через систему пропаганди розтиражоване у масову свідомість росіян, де розквітло буйним цвітом. Бо спирається на століттями підготовлений грунт чорносотенного шовінізму і компенсаторного «вялічія».Звідти усі концепції «бульдозера», «удава» тощо, які передбачають розмін територіальних здобутків на людські втрати – вони вважаються прийнятними, бо з точки зору пересічного московита росія веде «справедливу» війну за «своє». А після перемоги – українців чекають зачистки, перевиховання і перетворення на росіян. До речі, в цьому контексті згадуються не лише статті російських часів початку повномасштабного вторгнення, але і пости провісника «русского міра» в Україні Андрія Портнова зразка 2019 року.Це – мета і сценарій. Це – «остаточне вирішення» українського питання, «кінець укрАінского сепаратизму» як виклику . Тому не працюють будь-які раціональні концепції чи очікування – росія припинить агресію лише тоді, коли буде неспроможна продовжити.Про «війну на виснаження» вже говорять і Головком Сирський, і навіть Володимир Зеленський із своїм почтом «4-5 менеджерів». Однак Зеленський, Єрмак та інші і далі перебувають у полоні сприйняття власної виключності. У західних медіа виходять їхні інтерв’ю та коментарі, сенс яких – «Зеленський – найвеличніший лідер сучасності, має очолювати Україну і під час війни, і після неї».Тобто, замість роботи над виживанням країни в умовах викликів самому нашому існуванню, найвища влада переймається власним статусом та перспективами збереження монополії на ресурси і вплив. Це дуже нагадує боротьбу за верхню полицю на «Титаніку», який на повній швидкості несеться на айсберг.Що робити натомість – обговорювалось багато разів, зокрема й на цій сторінці.Рецепти виживання зводяться до: - максимальне згуртування всіх можливих ресурсів — людських, інтелектуальних, інституційних;- підпорядкування їх одній меті — перемозі над росією;- зупинка ворога — через знищення його військової потуги і її економічної основи.Першим кроком має бути залучення до управління країною найкращих фахівців. Однак рок за роком українцям пропонується шоу «переставлення ліжок в уряді президентського офісу». Притому навіть пред’явлення підозр на рівні НАБУ/САП, навіть очевидні провали у забезпеченні фронту, побудові фортифікацій, утримання зовнішньої допомоги — не закінчуються принциповими кадровими рішеннями. Все вирішує не компетентність, а лояльність – що лише поглиблює управлінську проблему. Чи залишиться прем’єром Шмигаль, чи буде ним Свириденко, чи Єрмак пришле інше протеже – не має значення для найголовнішого: для результату.Зараз натомість саме результат має бути визначальним критерієм для будь-яких дій.У демократичному світі недарма вигадали інститут «Уряду єдності» чи «Уряду порятунку» - він дозволяє залучити на кожну посаду оптимальну особу безвідносно до партійної приналежності; змушує всіх працювати на єдиний результат; а природнє змагання дозволяє перевести у режим взаємного контролю, що ламає кругову поруку і сприяє кращій якості рішень.Здавалося б, одні плюси. Але це для країни. А для чинної влади – ризики втрати монополії. Тому питання досі не вирішене, а слухняні інфо-боти Банкової всіляко висміюють цю ідею.📝Ростислав Павленко🇪🇺Слідкуйте за ЄС в Телеграмі!

В такі дні як сьогодні, в умовах супер складної ситуації на фронті та посиленням обстрілів міст, я все більше усвідомлюю, що виживання країни прямо залежить від ефективності держави і державних інститутів. Від здатності інституцій напрацьовувати стратегії і ефективно їх реалізовувати. І тому описане нижче, важливе.Держава досить пізно усвідомила роль і важливість розвитку технології дронів у цій війні. І як завжди виявилася реактивною на тлі волонтерів.Хоча останній рік пріоритет дронів був озвучений на всіх найвищих рівнях. Але…закупівлі таких важливих fpv дронів залишаються вдвічі менше, ніж навіть публічно обіцяних. На початку року Міноборони заявило про «спроможність українського впк виробити понад 4 мільйон дронів» і плани міністерства всі їх закупити. Для цього МО обіцяло спрямувати 110 млрд грн, в тому числі 102 млрд через Агенцію оборонних закупівель.Що маємо в результаті? За наявною в мене інформацією план закупівель в АОЗ суттєво менший - 2,6 млн дронів. При цьому півмільйона досі, станом на червень, навіть не законтрактовані. Пишу це, бо вважаю, що суспільний інтерес в цій темі надто важливий і переважає. Надто багато в цій війні залежить від ефективного забезпечення фронту. Ми не маємо права на бюрократичні «паузи», коли від цього прямо залежать людські життя і безпека країни.Так, це про ефективність держави і її здатність адекватно реагувати на збільшення кількості дронів, які використовуються ворогом. Я вже не кажу про дрони на Оптоволокні та інші нові технології. І з цим критично важливо щось робити, бо неефективна держава програЄ.📝Вікторія Сюмар🇪🇺Слідкуйте за ЄС в Телеграмі!

АПЛОДИСМЕНТИ ЧИ РЕЗУЛЬТАТИ?Багато вже сказано про залежність нинішньої влади від «аплодисментів». Тобто, широкого суспільного схвалення. І особисто Зеленський, і його оточення впродовж своєї сценічної кар’єри звикли до статусу «улюбленців», «народних героїв», «суспільних авторитетів». Схвалення публіки – важкий наркотик, який не відпускає і штовхає на пошуки нових доз.Здавалося б, це лише на користь суспільству. Раціональні очікування наче ведуть до «природного» прагнення такої влади до задоволення виборців. А отже, влада мала б шукати якнайкращі способи вирішення проблем. Домагатися якнайкращих результатів.Зеленський і його «менеджери» мали б розбитись ущент, але домогтися, наприклад, ефективних фортифікацій. Швидкого масштабування технологій. Надійного постачання дронів. Виявлені розкрадачі оборонних бюджетів мали б «іти штурмувати посадки», а невмілі управлінці – як мінімум, поступатися місцем умілим.Але так не відбувається. Мільярдні розкрадання на обороні лишаються безкарними. От уже і Тімур Міндіч, пишуть, утік з країни. Хтось перед тим «тихо пішов у ліс», хтось вийшов за сміховинними (порівняно із завданими збитками) заставами.Скандали навколо неіснуючих фортифікацій – попри виділення мільярдних сум з бюджету – спалахують раз за разом після проривів росіян. І тут-таки згасають, придушені зустрічними скандалами – як не «переслідуванням Порошенка», то черговим «мовним» чи «культурним» скандалом.Постачання фронту залишається справою благодійників і волонтерів – а держава надає пізно, мало і таке, що іще треба доводити до ума в польових умовах.Річ у тім, що аплодисменти досягаються не тільки і не стільки результатом. Дуже важливо натомість панувати над емоціями і тримати під контролем засоби донесення інформації до аудиторії.Завдяки цьому можна, зазнавши катастрофи на переговорах у Овальному кабінеті 28 лютого, вдома отримати навіть тимчасовий сплеск рейтингу. Люди обговорюють не те, що позбавлення даних розвідки і далекобійної зброї призвели до численних втрат на фронті і безславного завершення Курської операції – а хто, кому, що і як сказав.«Розбір польотів» - це нудно. Дивитись в очі фактам – страшно. Набагато приємніше споживати солодку казочку про «все в нас під контролем», закривати очі на кричуще, нахабне в своїй багатомільярдності «крадівництво» і «вірити в Перемогу». Адже це всі так роблять. Так модно і безпечно.Є у такого підходу величезна вада. Він не вирішує реальних проблем: з фортифікаціями, з постачанням фронту, з мобілізацією людей. А це означає – об’єктивно ситуація погіршується і буде погіршуватись.Запасів міцності лишається на лічені місяці – і, схоже, це менше, ніж запасів міцності у ворога. Перед владою насправді невеликий вибір. Або продовжувати вдавати, що «ми з усім впораємось самі, бачите, нас люблять» - цілком у дусі лютого 2022 року. А коли кувалдою вдарить по голові – сподіватися, що народ знов урятує. Проте, це дуже ризикована ставка. Або, не доводячи до крайнощів, вже зараз змінити систему управління. І найперше – вже зараз створити надпартійний, технологічний Уряд національного порятунку. Залучивши туди учасників залежно від здібностей і результативності.Влада чітко обирає перший шлях. Маємо готуватися, що робити, коли (саме коли, а не якщо) резерви вичерпаються.📝Ростислав Павленко🇪🇺Слідкуйте за ЄС в Телеграмі!

Коврай, село на Черкащині, де Григорій Сковорода затримався найдовше в своєму мандрівному житті. В родині Томари, найбагатшого землевласника Лівобережжя знатного козацького роду, Сковорода 6 років був домашнім вчителем хазяйського сина Василя. Радянська влада знищила маєток і всі будівлі Томарів, останньою в 1983 році зруйнували храм. Залишився тільки льох, викладений з каменю за ескізами Сковороди і 300- річна груша. Саме тут Григорій Савич написав «Сад божественних пісень». В місцевій школі ще в 1973 створили музей Сковороди.Після руйнування російськими окупантами музею філософа в Сковородинівці на Харківщині, центр в Ковраї набуває особливого значення і потребує розвитку, модернізації, державної підтримки. Тут має бути сучасний центр дослідження творчості Сковороди. «ЄС» виступає з ініціативою надання музею в Ковраї статусу народного музею. Передала місцевій школі і музею бібліотечку української і зарубіжної літератури, адже бібліотечні фонди в селищних закладах майже не поповнюються.

Трошки минуло часу, і зараз ще більше усвідомлення вчорашніх подій🤔ТРИ ХЛОПЧИКИ, мої онуки народилися в Києві, ХЛОПЧИКИ - які всі дні ВІЙНИ переживали спільно з нами блекаути, сирени, знають що таке шахеди і ракети, спали і сплять часто в паркінгу...ТРЬОХ ХЛОПЧИКІВ ми не вивезли ні в Ізраїль, ні в Британію, ні кудись (з повагою до країн, звісно)...ТІ, ХТО ПРИЙМАВ РІШЕННЯ ЙТИ ЗІ ЗБРОЄЮ В КВАРТИРУ ДО ДІТЕЙ, ТОЧНО ВЖЕ ДАВНО ВСІХ СВОЇХ ВИВІЗ, ТОЧНО НЕ МАВ І НЕ МАЄ І ГРАМУ РОЗУМІННЯ ЯК ЗАРАЗ МОЛОДІЙ РОДИНІ ТЯЖКО, бо їх троє і вони маленькі, навіть вночі не можуть самостійно спускатись в паркінг...Я, можливо, мала б допомогти їм пережити ці страшні роки війни де-інде, та МИ цього НЕ ЗРОБИЛИ. Діти завжди орієнтувалися на мене. А я не могла скласти мандат щоб виїхати.І коли вчора мій онук хотів викликати 102, бо він впевнений, що зайшли зі зброєю бандити, я відповіла що не потрібно, все буде добре. Наразі, я впевнена, що добре в НАШІЙ КРАЇНІ БУДЕ НЕ СКОРО. ХТО буде захищати країну в майбутньому, ХТО ЯК НЕ МОЇ ТРОЄ ХЛОПЧИКІВ??? Тим паче, середній, якому вчора виповнилось 6 років МРІЄ бути військовим і вже з ним займаються....До речі, жодної допомоги на всіх трьох дітей (жодної виплати ні при народженні, ні щомісячних протягом трьох років), молоді батьки НЕ отримували. Я їм сказала, що ВИ впораєтеся. І ще, на останок, я не склала мандат тоді, зараз - тим більше. Трибуна моя!📝Ніна Южаніна🇪🇺Слідкуйте за ЄС в Телеграмі!

Щодо вітання Держсекретаря США країни - агресора в коментарі нардепки "ЄС" Ірини Фріз для Interfax-Ukraine✔️Держсекретар США Марко Рубіо привітав росіян із Днем Росії. І зробив це на тлі знищених українських міст, тисяч убитих, мільйонів зламаних доль.‼️Привітання агресору — це не дипломатія. Це підтримка агресії та імперських амбіцій. Це спроба «знайти мир» у той момент, коли росія продовжує щодня вбивати цивільних, нищить інфраструктуру.✔️Коли ракети летять на Харків, Суми, Київ, Львів, Миколаїв, Одесу, Херсон та сотні інших українських міст. ✔️Коли дрони скидають смертоносні заряди на житлові квартали, пологові будинки, лікарні, школи.✔️Коли кремль веде війну не лише проти України — а проти всіх, хто має силу духа боронити свободу і гідність.⚠️Це одна з найбільш деструктивних позицій, яка не лише публічно спрямована на потурання агресії кремля, а й свідчить про втрату лідерства серед країн вільного світу.Бо підтримувати Росію сьогодні — це все одно що аплодувати Гітлеру в 1942-му. Тоді теж багато хто хотів «перемир’я». Але закінчилося Нюрнбергом.

Одеса сьогодні приймає в гостях сотні політиків, дипломатів, аналітиків та військових. Бо цими днями тут триває Black Sea Security Forum. Цей форум — гарна можливість порушити питання нашої обороноздатності не лише всередині України, а й серед наших партнерів із 20 країн світу. Також це нагода подискутувати, обговорити нагальні проблеми, започаткувати нові безпекові проєкти. Багато говоримо про безпеку у морі, бо росія й досі мріє заволодіти нашою акваторією та диктувати власні правила у Чорному морі. Наголосив, що ми маємо зупинити путіна в Україні, зокрема на морі. Бо якщо війна посуне далі, це загрожуватиме глобальній безпеці. Встиг провести численні зустрічі з дипломатами, колишніми та чинними конгресменами США та парламентарями багатьох країн, зокрема з моїм давнім другом та колишнім прем’єр-міністром Австралії Тоні Ебботом, послом Канади в Україні Наталкою Цмось, представницею Фонду Конрада Аденауера Кароліною Кантер та віцепрезидентом ПА ОБСЄ Марком Прітчардом. Тут панує неймовірна атмосфера українського! Все про Україну, її сьогодення та плани майбутнє, а всі гості дивляться в одному напрямку. Такі події надихають на нові проєкти та рух уперед! Окрема подяка одеситам) Ваша гостинність зробила захід просто чудовим. Ви — крутезні!📩 Telegram 😎 Facebook 🕊 Twitter

Останнім часом багато говоримо про дефіцит бюджету, про те, що НЕ вистачає коштів на оборонний сектор. При цьому слуги (нардепи із фракції СН у ВРУ) «ліплять» на ефірах таке, що лише можна для пропаганди використовувати, тобто і близько не відповідає стану публічних фінансів.А зараз я про сплату дивідендів на частку держави. Колись це були вагомі надходження до держбюджету, а що зараз ?!Щодо норм, які регулюють сплату частини прибутку (дивідендів) в бюджет змін не відбувалось. То що не так зі сплатою в бюджет частини прибутку Енергоатомом?!, наприклад.Щоб не послуговуватись слухами і т .д. вирішила ще вивчити їх фінансову звітність.Ну і…стикнулась з тим, що маємо наслідки РЕФОРМИ корпоративного управління. Щось ВАМ говорять ці слова? Впевнена, НІТак от:06.02.2023 прийнято ЗУ №2896 про перетворення державного підприємства НАЕК «Енергоатом» в акціонерне товариство НАЕК «Енергоатом» (100% належить державі).27.06.2023 Уряд затвердив план перетворення відповідно до якого для формування статутного капіталу АТ була проведена оцінка майна (необоротних активів).За результатами переоцінки, вартість основних засобів збільшилась на 239 млрд. грн., азнос (амортизація) на 58,9 млрд. грн., що відображено в Балансі в статтях «Основні засоби» (актив) і «Капітал дооцінки» (пасив).Коротше, через нібито реформу зменшують фінансовий результат і в наступних періодах буде теж саме. Дивідендів від Енергоатому БЮДЖЕТ ще довго не побачить.📝Ніна Южаніна🇪🇺Слідкуйте за ЄС в Телеграмі!