Коли в країні немає світла — і в прямому, і в переносному сенсі.Коли люди не знають, коли, як і чим закінчиться війна.Коли бізнес виживає від генератора до генератора, а родини — від тривоги до тривоги.І на цьому тлі ми чуємо про «Пакети процвітання»🙃, великі плани відбудови, нові фонди та стратегії на десятиліття вперед.ЦЕ НОРМАЛЬНО?Про яке процвітання можна говорити, коли сьогоднішня реальність — це війна на виснаження?Поки що:• немає жодного відчутного успіху в переговорах;• немає зрозумілої моделі безпеки;• немає навіть базової визначеності для громадян і бізнесу.Плани на післязавтра потрібні. Але вони не можуть підміняти відповіді на запитання про сьогодні.Людям потрібна не презентація майбутнього, а чесна розмова про теперішнє:❓як пережити/дожити цю зиму,❓як втримати економіку і своє робоче місце,❓❓як зберегти армію і країну.Держава має говорити з суспільством однією мовою, а не мовою паралельної реальності.Ну правда, сиджу і думаю: кому обіцянки такого штибу ще подобаються, на кого це розраховано⁉Не хочу навіть заїкатися про всі "обіцяні досягнення", бо вони ВСІ є ОБ"ЄКТАМИ злих жартів. І без мене.📝нардепка «ЄС» Ніна Южаніна🇪🇺Слідкуйте за ЄС в Телеграмі!