Світлина поч. ХХ ст. з колекції BC Archives документує одну з поширених поховальних практик народів Північно-Західного узбережжя Британської Колумбії (Канада 🇨🇦), зокрема Kwakwaka’wakw. Йдеться про розміщення тіл у дерев’яних скринях, які встановлювалися на деревах або спеціальних помостах. За етнографічними описами кінця XIX — початку XX ст., тіло вкладали у зігнутому положенні; разом із ним могли розміщуватися особисті речі або предмети ритуального значення, пов’язані зі статусом чи ідентичністю померлого.У дослідницькій літературі такі практики інтерпретуються у кількох вимірах. З одного боку, вони мають прагматичне підґрунтя (захист від тварин, умови вологого клімату). З іншого — відображають космологічні уявлення, у яких вертикальна організація простору (земля — дерево — небо) структурує перехід між різними станами буття. У цьому сенсі «grave tree» функціонує як просторовий посередник, що фіксує проміжний статус померлого та водночас утримує його в межах соціально значущого простору пам’яті.