102 окрема бригада ТрО | POV

Рідні загиблого військового Назара Барнецького просять підписати петицію про присвоєння йому звання Героя УкраїниДорогі прикарпатці, колеги, друзі, просимо підписати петицію про присвоєння звання Героя України Назару Барнецькому - начальнику штабу 74 окремого батальйону ТрО 102 окремої бригади ТрО ім. Дмитра Вітовського, заступнику командира в/ч А7126, майору. Назар був людиною з міцними життєвими принципами та активною позицією, громадським активістом. Брав участь у різних ініціативах, благодійних, волонтерських і екологічних акціях, а також щодо донорства крові. А згодом став на захист держави. Був мужнім, сміливим, надійним воїном і побратимом. Справжнім другом і щирою людиною. 24 лютого 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну, Назар став командиром взводу 77-го батальйону 102 ОБр ТРО ім. Дмитра Вітовського. Згодом, завдяки своїм лідерським і професійним якостям, відвазі, очолив роту в 76 батальйоні цієї ж бригади. За свій професіоналізм і відданість справі отримав звання «майор» і призначення на посаду начальника штабу 74 батальйону 102 ОБр ТРО ім. Дмитра Вітовського.Загинув 11 січня 2025 року на Запорізькому напрямку під час виконання бойового завдання на захисті України.Просимо всіх вас підписати та поширити петицію: https://petition.president.gov.ua/petition/243844● Кожен підпис - це вдячність Назару за його віддану службу та захист наших із вами життів. ● Кожен підпис - це вияв шани та наша пам'ять про подвиг героя.● Кожен підпис - це підтримка родини загиблого. Його батьків, дружини та двох діток, які залишилмь без батька.● Кожен підпис - це свідчення того, що не залишаємо родину воїна сам на сам зі своїм горем і болем. Адже загибель кожного воїна - це і наша з вами втрата...Інструкція, як підписати петицію:1. Перейдіть за посиланням на петицію.2. Авторизуйтесь через BankID або електронний підпис (Дія.Підпис, Приват24, Монобанк тощо). 3. Натисніть кнопку "Підписати" під текстом петиції. 4. Підтвердіть свій підпис, дотримуючись інструкцій системи. 5. Переконайтеся, що підпис враховано. Має з’явитися повідомлення про успішне голосування. Вічна шана та світла пам'ять Героєві Назару Барнецькому! Пам'ятаємо та дуже сумуємо... Співчуття рідним та близьким.

Спочатку був стрільцем, потім – навідником. Через стан здоров'я довелося змінити роль і... стати кухарем. На його думку, це – не менш важлива його професія в армії: «Голодний солдат – це не бойовий солдат». Він докладає максимум зусиль, щоб зробити їжу смачною та різноманітною, навіть використовує творчий підхід: додає спеції, заморожену зелень, готує бограч, борщ, рибу в клярі та багато іншого.Його пристрасть до творчості проявляється і тут: «Кухня – це теж мистецтво. Війна навчила мене експериментувати навіть із простими стравами». У вільний час, який трапляється рідко, він займається арттерапією – малює графіку, яка допоможе впоратися із переживаннями.Крім того, на війні Володимир навчився нових речей, які раніше не були йому близькими. «На війні я почав водити автівку і… полюбив котів. Раніше я ставився до них байдуже, але тепер вони стали нашими справжніми друзями. Спочатку було шкода – худі, побиті, з одним оком. Вони щоранку чекають на сніданок, а вдень полюють на мишей. муркотять і вилазять на коліна – це дуже заспокоює».В цивільному житті Володя займався не лише образотворчим мистецтвом, але й музикою. Був бас-гітаристом у львівському гурті «ГИЧ оркестр», який завжди вирізнявся своєю творчою автентичністю.«Музика для мене – це спосіб наповнити душу, створити гармонію. Після перемоги мрію повернутися до спільної творчості з командою, адже це – частина мене», – каже Володимир."Ми – як мурашник: кожен виконує свою роботу – на кухні, в окопі, в логістиці. Це об’єднує, мотивує і дає сили рухатися вперед. Найбільше мене підтримує дружина та двоє синів, вони є – моїми стимулом і натхненням. Саме заради таких близьких ми боремося".Мріє після перемоги створити особливий ресторан у стилі військових криївок, де можна буде зберегти автентичність і дух, що зараз об'єднує українських захисників."Війна змінила кожного з нас, але вона також показала, як багато ми можемо зробити разом. Ми – на світлій стороні, і це додає впевненості, що перемога буде за нами".

У селі Голинь на Франківщині відкрили меморіальні дошки чотирьом полеглим бійцямВасиль Олійник народився у 1975 році в селі Голинь. Служив командиром стрілецького відділення 79 батальйону 102 окремої бригади Сил територіальної оборони. Загинув 25 лютого 2024 року в Запорізькій області.Володимир Брич народився 2 жовтня 1967 року. Служив водієм-електриком радіотехнічного поста радіолокаційного вузла однієї з військових частин Збройних сил України. Поліг 18 січня 2024 року на Донеччині.Юрій Олексюк народився у 1977 році. У перші дні великої війни чоловік приєднався до лав Збройних сил України. Він був головним сержантом стрілецького взводу стрілецької роти 79 батальйону 102 окремої бригади Сил територіальної оборони Збройних сил України. Загинув 25 лютого 2024 року в Запорізькій області.Ярослав Куцела — родом із села Голинь Калуського району. На захист України став у серпні 2022 року. Воїн служив водієм у 23 окремому мотопіхотному батальйоні "Хортиця". Поліг 18 листопада 2022 року на Донеччині.