Ярослав, позивний «Яр», на початку війни повернувся до України з праці з-за кордону. Коли вороги наблизилися до його рідного Кривбасу, одразу приєднався до служби в лавах ЗСУ. Пояснюючи своє рішення, він зазначає: «В мене була вагітна дружина, а після народження маленької дитини  було дуже важко. Та комусь потрібно було їх захищати. Кому як не мені?». В рядах 77 бригади, Яр перебуває з моменту її створення. Тут він пройшов шлях від старшого стрільця до головного сержанта роти. Був поранений, та відновившись, повернувся в стрій.Перший бойовий досвід отримав в запеклих боях під Бахмутом, коло населеного пункту Дубово-Василівка. Там, згадуючи про ці події, зауважує«На початку було сильне сум’яття, багато невизначеності. Але в нас були досвідчені командири, на яких ми рівнялись. Попри атаки вагнерів, ми не кинули своїх позицій та зробили все, чого нас навчили». Оборона Вугледару - Яру, який тоді вже був на посаді головного сержанта роти, запам’яталась з позитивного боку. Там він разом зі своїми побратимами відбивав хвилі російських наступів без втрат з власного боку: «Ми виконували дуже великий об’єм роботи – все дуже красиво горіло, палало, ламалося. Потім ми одразу проводили контрдії та штурми». У вільний від бойових час, Яр займається підготовкою особового складу, тренуванням та додатковим вишколом бійців. Наголошує, що запорукою успіху військового підрозділу є не стільки його навченість, як вмотивованість та високий бойовий дух. У цьому і полягає його завдання як головного сержанта роти. Наша Перемога для нього – це «не взяти нічого чужого, але повернути все своє!» Історія Ярослава – не лише про силу й навички. Вона в першу чергу про витримку і високий рівень мотивації, без яких не вигравалась жодна з воєн. Підтримай 77 бригаду – донатом і власним прикладом доблесті!Facebook | Instagram | YouTube | Донат на потреби 77 оаембр