Микита на псевдо «Соломон», Руслан з позивним «Бек» і Андрій на псевдо «Росомаха» – усі вони є досвідченими бійцями 3 механізованої роти 3 механізованого батальйону 100 омбр.«Соломон» (так звали дідуся Микити) родом з Полтави. У цивільному житті працював машиністом електропоїзда. Також має 11 років спортивного досвіду в бойовому мистецтві дзюдо. Є кандидатом у майстри спорту і багаторазовим призером чемпіонатів України та Європи.До лав «Сталевої Сотки» Микита став добровольцем на початку липня 2025-го. Свій вчинок пояснює не лише особистими патріотичними переконаннями, а й потужним родинним прикладом – на той час Україну вже захищали рідні й дорогі нашому «Соломону» люди.Протягом року Микита пройшов шлях від солдата-піхотинця – до головного сержанта взводу/командира відділення. Воював у Плещіївці, Іванопіллі, Костянтинівці…Вдома на свого «Соломона» із нетерпінням чекають дружина Тетяна та дворічна донечка Злата.Руслан на псевдо «Бек» (це прізвисько одержав ще в юності за феноменальну смаглявість) родом із міста Ківерці, що на Волині. Проте виріс у сусідньому Луцьку.Навесні 2014-го, як тільки почалася російська агресія, Руслан рвався до війська. Проте дружина Наталя відмовила, адже їхньому сину Макару на той момент було заледве пів року……Щоправда, подружжя «уклало угоду»: якщо розпочнеться вже «велика війна» – Наталя не заперечуватиме проти того, аби Руслан став до лав ЗСУ. Вранці 24 лютого 2022-го року вона виконала свою обіцянку: власноруч зібрала чоловікові наплічник, з яким він попрямував до ТЦК.До речі, як професійний автомеханік та керівник СТО, «Бек» ще з 2015 року активно долучався до допомоги Силам оборони. Разом із колегами вони регулярно виїжджали на схід України, де впродовж кількох тижнів ремонтували автівки для тодішнього «Правого сектора».Руслан п’ятий рік служить у «Сталевій Сотці» – нині на посаді командира бойової машини/командира відділення. Тим часом у Луцьку на нього чекає дружина і син – до речі, Макару невдовзі виповниться вже 13 років. Також чоловік має доньку від першого шлюбу – Софія разом зі своєю мамою проживають у Нідерландах.А ось Андрій на псевдо «Росомаха» родом із села Ломачинці, що у Віньковецькій громаді на Хмельниччині. У 2014-му, коли почалася російська агресія, хлопцеві було лише 10 років і він вчився в четвертому класі. Пригадує, як на уроках вони тоді малювали листівки для бійців АТО……За кілька років Андрій і сам вирішив стати військовим. Два роки навчання у Кам’янець-Подільському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Згодом – чотири роки у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, що у Львові.У червні 2025-го молодий офіцер потрапив на службу до нашої 100 омбр, де відразу обійняв посаду командира взводу. До речі, позивний «Росомаха» він одержав ще у курсантські часи: під час стажування на полігоні його так «прозвав» досвідчений сержант, звернувши увагу на хорошу фізичну форму хлопця та його впевнені дії у будь-якій ситуації.На Хмельниччині «Росомаху» чекає мама – Вітослава Вікторівна. А у Львові – кохана дівчина Діана (до речі, родом вона із Донеччини – споконвіку українського краю, за який уже понад рік б’ється і її Андрій).Полтавець «Соломон», волинянин «Бек» і подолянин «Росомаха» – відважна трійця бійців «Сталевої Сотки», яка впевнено нищить московитську наволоч, виборюючи світле майбутнє для України!#сталева_сотка #хоробрим_бог_допомагає #100_омбр #3_мб #19_ак #сухопутні_війська #зсу