Горіха Зерня

Подорожувати треба хоча б для того, щоб набирати типажі для історій.Я аж замилувалася. Стоїмо чекаємо черги на паспортний контроль у Перемишлі. Холодно, темно. І от у нашу групу мовчазних і втомлених попутниць вривається пані, енергійна як ракета.Вона тут же почала розпитувати, куди жіночки їдуть далі. І скільки коштує квиток до Кракрва. Почувши відповідь, негайно визначила: дорого. Переплатили. Залізниця задерла ціни. Або грабіжницький тариф у додатку.От ви де брали з такою переплатою?- Та то не я, то дочка купувала... На якомусь, як його, колео...- Ага. Ну то я вам точно кажу, що так не робиться. Вони скільки з вас стягли? Шістдесят? А має бути тридцять, тут їхати 50 хвилин всього. І вже всі присутні лізуть у квитки, і збентежено кивають головами - таки так, вдвічі переплатили. І хоча я точно знаю, що їхати не 50 хвилин, а дві з половиною години. І що квиток стільки й коштує, і так було і минулого року, і позаминулого. Але теж горюю за "переплатою", уявляю, куди могла б витратити ті 30 надлишкових злотих. От що значить харизма і сила переконання. А ще я думаю, що це божество фейсбучних коментарів так розважається у людській подобі :)

Якщо після цієї зими кияни не зроблять висновки щодо свого комунального господарства, я навіть не уявляю, що їх взагалі зможе зворушити. Або розворушити.Як на мене, висновок такий: крім вас ваші будинки, батареї та каналізація нікому не треба. Звідси спостереження 2. Жеки і управляючі компанії умили руки. Найпопулярніша відповідь - а шо я? А я знаю? А у мене тоже холодно.Ніхто нічого не знає і ніхто ні за що не відповідає. Виживають тільки ті будинки, де є актив мешканців, ОСББ і мінімальна частка адекватів. Там де люди самі бігають, шукають електриків і сантехніків за комерційним тарифом, де самі купують матеріали, своїми силами затикають діри і утеплюють труби. Найгірше старому радянському фонду. І не тільки тому, що зношені комунікації. Там ставлення у жильців досі інше. Там досі живуть люди, які отримали квартири безкоштовно, ще у радянський час. Або приватизували безкоштовно. Або безкоштовно прийняли у спадок від родичів, які самі ці квартири не купували. Там жесть. Всі роки вважалося, що за порогом квартири починається відповідальність ЖЕКу. Тобто відразу у коридорі, на коридорних вікнах, стінах, ліфтах і підвалах. Ніхто ні копійки своїх грошей не вкладав, крім комунальної плати. З роками це все почало розвалюватися, і зараз настав момент, коли і жекам воно не треба, все гниле і розвалене. ОСББ створювати у таких будинках нема дурних, хто захоче на себе повісити ці мільйонні ремонти. Тим більше, половина жильців - пенсіонери, а друга половина - квартиранти. Платити там ніхто не хоче, а от нерви потріпати і погризти "баригу" - голову ОСББ - це завжди знайдуться бажаючі.Коли почалися справжні проблеми, такі будинки опинилися за бортом всього. Уявлення не маю, що буде у Місті, коли воно ще кілька разів так замерзне, а потім розмерзнеться. У моєму відносно новенькому комплексі з підвалу б'є фонтаном вода. У котельню сьогодні жильці пробивалися з поліцією, бо управляюча компанія двері закрила і кудись здиміла. А шо ви хочете? - каже. - У мене тоже холодно.

У кожній ситуації роби те, що вважаєш правильним, а там вже як буде. Це мене завжди так учили. Скорочено - "у кожній ситуації роби". Люди з-за кордону пишуть - ми не уявляємо, як ви там...Дідько його знає, я теж не дуже уявляю. Батьки у Києві. Мала сьогодні їхатиме потягом, після новин про атаку на потяг. Я з рештою дітей повертаюся у Місто за пару днів, накуплю їжі, зварю що зможу, і наступного дня маю їхати у Польщу, потім у Люксембург і Цюріх. Літак через Мілан, дурдом якийсь.Сьогодні подивилася додаток Укрзалізниці, я була впевнена, що купила квиток на потяг, а його нема. Перерила все, нема квитка, і списання з карти теж нема. Це мені наснилося , що його купила? Але я навіть вагон і місце пам'ятаю. Взяла ще один, на сусідньому сидінні. Подивлюся потім, хто прийде з тим першим квитком. Кажу ж, дурдом. Таке відчуття, що новини краще не відкривати. Половина написані штучним інтелектом, а друга половина якась розгублена. Вже ніхто не знає, що буде далі і чого чекати. Причому не тільки у нас, а таке враження, що вся Європа прокинулася і виявила, що вони у літаку, який втратив керування. І хвіст відпав. А я тим часом пишу і перекладаю. Пишу свою книжку, перекладаю чужу. Хто це все читатиме? Чи буде кому і для кого видавати? Сподіваюся що так.

Опинилася сьогодні у Франківську на залізничному вокзалі о 9 ранку. Звернула увагу, як там по особливому оголошують хвилину мовчання. Не просто за всіма загиблими, а дуже по людяному перераховують, згадують військових, цивільних чоловіків і жінок, старших людей, які могли б іще жити, дітей, чиї життя обірівлися на самому злеті, а також загиблих працівників Укрзалізниці. І ще раз окремо сказали, що всі ці люди були б живими, якби росія не розпочала війну проти України.Можливо це спільний текст для усіх вокзалів, і мені просто не доводилося його чути раніше на залізниці. Але у Франківську він мене зворушив. Також на вокзалі встановлені буржуйки і лежать дрова, пахне димом, тепло. Є дитячий куточок з іграшками і столиками. У магазині навпроти нереально смачні круасани...Напевно, цей допис можна було б завершити словом "незламність", але мене нудить від цього слова. Коли бачу офіційні сюжети про "вечірки незламності" у Києві, хочеться розбити телевізор.Добре, що я себе стримую, все таки не вдома,а в гостях.Незламність - це коли є два варіанти, і люди свідомо обирають важчий, але більш почесний. У нас же обрали не ми, обрали друзі та команда Зеленського, які зробили все, щоб країна не була готовою до обстрілів інфраструктури. Двушечка на москву. А тепер тими ж ротами і тими ж каналами хвалять українців за "незламність" у ними ж допущеній катастрофі.

Сьогодні вночі був приліт на київську фабрику "Рошен", одна працівниця загинула, є поранення і значні руйнування. Петро Порошенко - один з найбільших приватних донорів в Україні, які підтримують ЗСУ. Фонд Порошенка витратив на армію понад 6 мільярдів гривень станом на кінець 2024 року, зараз цифри значно більші, попри введені Зеленським санкції.Робота цього Фонду росіянам як більмо на оці, тому що Порох підходить до військових закупівель з тією ж ефективністю, як веде свій бізнес. Все найкраще, найрозумніше, передові технології, випробування, тісна взаємодія із військовими. Так співпало - випадково, звісно - що Зеленський пішов на безпрецедентну брехню, фальсифікації та репутаційні втрати, щоб заблокувати роботу Фонду. Були введені санкції, які зараз розсипаються у Верховному суді. Представники Офісу президента вже бояться приходити у суд, бо розуміють, що вони лишилися стрілочниками, які цими показами у суді руйнують своє майбутнє. Але попри блокування рахунків ПП все одно знаходив можливості поставляти нові партії техніки та обладнання для ЗСУ. Вочевидь, росіяни побачили, що санкції від їхнього ситуативного партнера працюють не так, як би їм хотілося, і сьогодні влупили вже ракетою. Що ж, я вірю, що Порох все одно не здасться. А зі свого боку піду і накуплю сьогодні солодощів.

У темряві і холоді багато хто і не згадає про те, що сьогодні День злуки. Про Схід і Захід разом. Ми з дітьми на час канікул переїхати у Карпати до власниці готелю, яка просто одного дня сіла і понаписувала у коментарях під дописами жінок, які скаржилися на відключення тепла і світла, що запрошує до себе на цей час. З великою знижкою від звичайного прайсу. Я побачила цей коментар, набрала її, переконалася що знижка таки є, і наступного дня ми з дітьми і котами вирушили. Зараз тут такий собі Ноєв ковчег або ідеальна декорація до детектива: у горах, серед снігів будинок, у якому півтора десятки постояльців снідають у одній вітальні. Мами з дітьми з Києва і Одеси, пара літніх людей, кілька підлітків. Мої коти, хазяйський дог і кумедний мопс, теж з кимось приїхав. Якось усі розмістилися, діти в телефонах, як завжди, хтось із картами чи шахами. Обережні розмови, вогонь у каміні. Об'єднані спільною проблемою і спільною тривогою, з різних куточків України. За кілька днів повернемося додому з думкою про те, яка Україна все таки велика і маленька одночасно. І що встояти можна тільки тоді, коли тебе буквально підпирають і підтримують свої, з правого і лівого боку. Або зі сходу і заходу, як кажуть у Європі. До слова. Власниця готелю втратила свій попередній готель на узбережжі через війну. Встигла виїхати за день до заходу росіян.

Не поділяю захвату промовою канадського прем'єра. За аналогією до всім відомого анекдоту - прекрасно, так. Але не прекрасно-прекрасно. Це наслідок нашого внутрішнього вигорання. У нас президент - чемпіон світу з прекрасних промов. Краще за нього взагалі ніхто не зможе сказати. Тому що язик без кісток, і ним молоти - не мішки вергати. Ми бачили занадто багато слів, не підкріплених взагалі нічим. Я б хотіла вірити, що "середнячки" об'єднаються, простягнуть одне одному руку і зможуть протистояти безумним диктатурам. Але от вся моя стратегія виживання останніх років базується на підготовці до гіршого. Я касандрила про те, що буде велика війна, ще задовго до 22го. Шукала варіанти переміщення дітей, запасалася грошима і все таке. Щось вийшло, щось ні - особливо у плані грошей - але не було одного. Не було шоку, паніки, здивування і ступору у перші дні.Як же ж так, як це могло статися... А от так само і могло, сталося те, що мало статися. Покладаємося на пророків і молодше покоління. Так і зараз. Я не здивуюся, коли Трампу віддадуть Гренландію. Не здивуюся, коли Європа, затиснувши носа, скинеться по мільярду і вступить обома ногами у його "раду миру" чи як вона там.Не здивуюся, коли путін отримає друге дихання, підбадьориться і подвоїть зусилля. Може дійсно нападе ще на когось. Я скоріше здивуюся, якщо цього всього не станеться. Так, на цьому бенкеті ми не за столом, а ближче до меню. Якась така екзотична страва, яку подають у напівживому вигляді. І на цей стіл нас притягнув не Трамп, а Зеленський і його зграя, які хакнули країну у 2019 році. І доки світ зараз шукає на мапі Гренландію і ділить півкулі на зони впливу, нам все одно доведеться переключитися на внутрішні справи. Порівняно з проблемами у нашій країні можлива третя світова (торгова) війна відступає на другий план.

Що має дати терор холодом з точки зору росіян? Не знаю і не хочу заглиблюватися. З нашої сторони це будуть суттєві незаплановані витрати. Люди утиснуться у всьому іншому, але будуть купувати додаткове обладнання або вимушено переїжджати на якийсь час. Так, постраждає купівельна спроможність в одних секторах, підросте в інших. Ми з видавництвом продаємо книги, для нас це сумно. Продавали б зарядні станції - було б веселіше. Напевно, впадуть волонтерські збори, але я не думаю, що зовсім припиняться. Незадоволення владою? Ну це запитайте тих, хто був нею задоволений з самого початку. У моєму оточенні таких нема, тому для мене це виключно теоретичне питання, з розряду скільки ангелів поміститься на кінчику голки. Але що я помічаю вживу, то це зростання свідомості і самостійності людей. До багатьох тільки зараз дійшло, що сподіватися на владу марно. Ніхто не прийде і не зробить, якщо не взятися самому. Як наслідок, наприклад, у моєму під'їзді нарешті провели збори, зібрали підписні листи, підписали договір і впритул підійшли до купівлі інвертора для тліфтів і опалення при відключенні світла. Знадобилося якихось чотири роки після початку вторгнення, щоб заворушилися навіть ті, яким какая разніца. Причому люди розуміють, що це все встановлять дай боже в лютому, і повноцінно воно запрацює наступної зими.Оптимістів, які вважають, що наступної зими це не знадобиться, нема - або вони у меншості. Але люди розраховують і планують своє життя на майбутнє.

Я б хотіла не фарсу, а правосуддя. За статтею про державну зраду.18 січня 2009 прем'єр-міністри Путін і Тимошенко провели закриті переговори, які тривали 5 голин. На ці переговори Тимошенко рвонула в обхід і без дозволу Ющенка, у розпал газового шантажу росії.За підсумком переговорів Газпром став монополістом у постачанні природного газу в Україну.Україна отримала грабіжницьку ціну на газ, що вдвічі перевищувала середньоєвропейську. А також був впроваджений принцип "бери або плати". Україна мала оплатити законтрактований Тимошенко обсяг газу, навіть якщо нам близько такої кількості не треба, незалежно від того, чи ми його взагалі відбираємо і чи поміщається він у наші сховища. Це був не просто грабунок країни, це був грабунок зі зґвалтуванням. Я пам'ятаю, з якими очима ми це все прочитали, було зрозуміло, що це розорення України і продаж її росіянам за безцінь. Тимошенко потрібно було арештовувати відразу в аеропорту по поверненню і судити відкритим судом. Зі скасуванням усіх кабальних папірців, які вона з путіним нахіхікала. росія тоді була слабшою, вони б не наважилися атакувати Україну. А ми могли б скинути це ярмо набагато раніше. І можливо, пішли б зовсім іншим шляхом.

У нас із хлопцями триває світоглядна дискусія, суть якої видно на скріні. Ви теж можете долучитися. Тож купатися чи не купатися? (закреслено) Бусік чи пікап? Ми тривалий час допомагаємо цьому підрозділу, у тому числі покупкою великої техніки. Проблема у тому, що підрозділ великий, це не взвод і не рота. У них регулярні ротації, десь по півроку вони проводять у зоні бойових дій на харківському та донецькому напрямку, а потім повертаються на відновлення у більш спокійне прикордоння. Наскільки Сумщина чи Чернігівщина можуть вважатися спокійними. Зараз вони знову готуються до виходу, а тим часом прикривають свою ділянку північного кордону. І їм дуже потрібна машина для мобільної групи ППО. Так, саме для тих, хто перехоплюють шахеди у напрямку на Київ. Я відкриваю збір із розрахунку на пікап. Купувати будемо в Україні. Ідея з бусіком мені здається не зовсім оптимальною, бо бусік не поїде по полю і бездоріжжю. Але ближче до екватора збору будемо приймати рішення. Дуже прошу долучитися. Зі свого боку я зберуся з якимись лотереями. Але ж ви бачите, яка ситуація, у нас просто нема часу на ці танці з бубнами.