Щойно побачила ролик, у якому молоді офісні працівники Міністерства юстиції демонструють заставки на своїх телефонах. Там у них фото їхньої керівниці, міністерки Стефанішиної.Я не знаю, можливо цим колишнім студентам свого часу не розказали про гідність. Про те, що з таких ніби то дрібниць складається повага до себе, і що маленьке приниження запам'ятовується на все життя. Можливо, у них всі амбіції і все життя пов'язане з міністерством. Вони оплачують дешеве житло, погано харчуються і погано відпочивають, але з думкою про те, що два-три роки такої каторги відкриють їм двері до вищих щаблів. А там, дивись, уже їхні власні підлеглі колись ставитимуть на телефон уже їхні фото. Підлабузництво на державній службі - як токсичний газ, всюдисуще. Не сьогодні це почалося, і навіть не сто років тому. Згадайте писарів та інспекторів у п'єсах наших корифеїв. Але зараз у кожної людини є можливість зупинити це на своєму рівні, у своєму відомстві. І особливо багато у тебе таких можливостей, якщо ти міністерка юстиції. Але як бачимо, деградація особистості ніколи не відбувається секторально, вона охоплює усі сфери. Не може бути так, що тут ти живеш у квартирі за 9 мільйонів, якої нема у твоїй декларації, а тут - не розсилаєш свої фото інтернам з вимогою поставити на заставку. Імхо, моя суб'єктивна думка.