Намагаюсь пригадувати події трирічної давнини і бачу, що у мене амнезія.Лютий 22го якось спресувався з весною, а весна злилася з літом. Ну от чомусь пам'ятаю, що їхала з лівого берега на правий міською електричкою. Поки що це моя перша і єдина поїздка у житті міською електричкою, може тому вона лишилася у пам'яті чіткіше, ніж облога Києва. Пам'ятаю пасажирку навпроти, літню жінку, яка везла зимову куртку синові на блокпост. Але виникає питання: як я взагалі опинилася на лівому березі, я ж і у мирні часи туди не дуже? Заплющую очі і пригадую, як з розгону врізалася коліном у "бардачок", розбила ногу.Ах так, це ж тоді я у таксі потрапила в аварію. Таксі таке дивне було, не легковик, а бусик. І водій заснув за кермом. Я бачила, що ми несемося на їжак блок-посту і не зупиняємося, і закричала в останній момент. А водій спав з розплющеними очима. Отож після аварії я, видно, пошкутильгала на електричку. Хоча це не знімає питання - що ж я, блін, робила на лівобережжі? Це до того, що за п'ять - десять років ми взагалі не згадаємо, чорт ногу зломить у тих спогадах. Записувати треба, чи що. Хоча те, як дивом прорвалися у мобільний знайомі з Ірпеня і кричали у слухавку - нас тут шестеро з дітьми, що нам робити?! - ось це я не забуду, напевно. І як я їм казала виходити до мосту, але зв'язок уже обірвався.